Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Фаловської І.М., Висоцької В.С., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Сумської митниці Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, стягнення 3 % річних, інфляційних збитків, витребування автомобіля, за касаційними скаргами ОСОБА_4 та Сумської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 листопада 2015 року та рішення апеляційного суду Сумської області від 29 січня 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що постановою Сумської митниці Міндоходів від 28 серпня 2013 року його було притягнуто до відповідальності за порушення митних правил за ч. 2 ст. 469 Митного кодексу України (далі - МК України (4495-17) ), накладено штраф у розмірі 8 500 грн., вилучено свідоцтво про реєстрацію автомобіля "Фольксваген", а також сам автомобіль, що був придбаний ним та його дружиною. На вимогу виконавчої служби позивач сплатив штраф у розмірі 8 500 грн. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року скасовано постанову відповідача про порушення митних правил від 28 серпня 2013 року. Оскільки автомобіль є спільною власністю позивача та його дружини, то він має право на витребування свого майна із чужого незаконного володіння. Крім того, позивач вважав, що він має право на відшкодування майнової шкоди - сплаченого штрафу, а також інших сум відповідно до ст. 625 ЦК України. ОСОБА_4 також вказував, що неправомірними діями митниці йому завдана моральна шкода.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просив стягнути солідарно з відповідачів 8 500 грн. майнової шкоди, 6 314 грн. інфляційних втрат, 460,39 грн. - 3 % річних, 15 274,38 грн. моральної шкоди, а також витребувати у Сумської митниці Державної фіскальної служби України на його користь автомобіль "Фольксваген" та реєстраційний документ на нього.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 листопада 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 1 800 грн. у відшкодування моральної шкоди та 8 500 грн. у відшкодування шкоди у зв'язку зі сплатою штрафу. В задоволенні решти позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 29 січня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення 8 500 грн. у відшкодування шкоди у зв'язку зі сплатою штрафу та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог. У решті рішення місцевого суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та рішення апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі Сумська митниця Державної фіскальної служби України, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення місцевого та апеляційного судів в частині задоволених позовних вимог, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги не можуть бути задоволені з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 31 липня 2013 року в м. Глухів Сумської області був затриманий під керуванням ОСОБА_4 автомобіль "Фольксваген", який був увезений на митну територію України дружиною останнього - ОСОБА_5

Постановою начальника Сумської митниці Міндоходів про порушення митних правил від 28 серпня 2013 року ОСОБА_4 був визнаний винним у порушенні митних правил за ч. 2 ст. 469 МК України та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн.

Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 жовтня 2013 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 про скасування постанови в справі про порушення митних правил від 28 серпня 2013 року.

14 жовтня 2013 року ОСОБА_4 повністю сплатив суму штрафу в розмірі 8500 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року скасовано постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 жовтня 2013 року та скасовано постанову начальника Сумської митниці Міндоходів про порушення митних правил від 28 серпня 2013 року.

Позивач не звертався із відповідною вимогою до відповідачів про повернення сплаченої ним суми штрафу.

Частиною 5 ст. 530 МК України передбачено, що у разі скасування постанови у справі про порушення митних правил суми штрафів повертаються особам, які притягалися до адміністративної відповідальності за це правопорушення, або уповноваженими ними особами з державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за поданням відповідних органів доходів і зборів.

Відповідно до п. 39 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України органами, що контролюють справляння надходжень бюджету є органи державної влади, а також органи місцевого самоврядування, уповноважені здійснювати контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), інших надходжень бюджету.

Механізм повернення з бюджету помилково сплачених коштів на підставі подання органу, що контролює справляння надходжень бюджету урегульовано Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевим бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (z1650-13) .

Таким чином, нормативними актами визначено спосіб захисту порушених прав та інтересів позивача у даних правовідносинах та шляхи відновлення його становища, яке існувало до порушення його права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення 8 500 грн. у відшкодування шкоди у зв'язку зі сплатою штрафу та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог, апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вірно виходив із того, що позивач, у встановлений законом спосіб, не звернувся із відповідною вимогою до відповідачів про повернення сплаченої ним суми штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 був незаконно притягнутий до адміністративної відповідальності, вимушений був приймати участь у процедурі притягнення його до відповідальності у статусі порушника, а на стадії виконавчого провадження - у статусі боржника, звертатися до суду щодо поновлення його порушених прав, а тому відчував душевні страждання, занепокоєння та зазнавав вимушених змін у своєму житті.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачем доведено належними і допустимими доказами завдану йому моральну шкоду та, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вірно визначили її розмір.

Крім того, суди дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для застосування ст. 625 ЦК України, оскільки між позивачем, Сумською митницею Державної фіскальної служби України та Державною казначейською службою України не виникло грошове зобов'язання, внаслідок прострочення якого боржником наступає відповідальність, передбачена вказаною вище нормою.

За змістом ст. 387 ЦК України саме власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про витребування у Сумської митниці Державної фіскальної служби України на користь позивача автомобіля "Фольксваген", оскільки титульним власником цього автомобіля є дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_5 і саме у неї він був вилучений на підставі протоколу про порушення митних правил від 31 липня 2013 року.

Таким чином, судом першої інстанції в нескасованій частині та апеляційним судом при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а рішення місцевого суду в нескасованій частині та рішення апеляційного суду залишити без змін.

Докази та обставини, на які посилаєються заявники у касаційних скаргах, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, а при їх дослідженні та встановленні місцевим судом у нескасованій частині та апеляційним судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_4 та Сумської митниці Державної фіскальної служби України відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 листопада 2015 року в нескасованій частині та рішення апеляційного суду Сумської області від 29 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.