Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Маринчак Н.Є., Цвіркуна Ю.І.,

секретар судового засідання Корецький І.О.,

за участю: представника позивача Савенко О.О.,

представника відповідача та третьої особи Мухи С.І.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Авкубі"

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року

у справі № 815/2131/15

за позовом Приватного підприємства "Авкубі"

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області,

Гайворонської об'єднаної Державної податкової інспекції (Голованівське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області,

третя особа - Державна фіскальна служба України,

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

Приватне підприємство "Авкубі" (далі - Підприємство) звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, Гайворонської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів, що виразилась у невиконанні в повному обсязі судових рішень, що набрали законної сили по адміністративній справі № 1570/1048/2012;

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, що виразилась у ненаданні письмових відповідей на звернення підприємства від 12 листопада 2013 року вих. № 48, від 03 грудня 2013 року вих. № 56;

- зобов'язати відповідачів відновити у автоматизованих інформаційних системах (електронних автоматизованих базах даних) органів Державної фіскальної служби, в карточці особового рахунку Підприємства (в інтеграційній картці) по коду бюджетної класифікації 14010100, суму бюджетного відшкодування у розмірі 3 016 767 грн.;

- визначити спосіб, строки і порядок виконання рішення у самому судовому рішенні;

- покласти обов'язки щодо забезпечення виконання рішення на відповідних суб'єктів владних повноважень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, що виразилась у ненаданні письмових відповідей на звернення Підприємства від 12 листопада 2013 року № 48 року, від 03 грудня 2013 року № 56; зобов'язано Гайворонську об'єднану Державну податкову інспекцію (Голованівське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області відновити в автоматизованих інформаційних системах (електронних автоматизованих базах даних) органів Державної фіскальної служби, в картці особового рахунку ПП "Авкубі" (в інтеграційній картці) по коду бюджетної класифікації 14010100, суму бюджетного відшкодування у розмірі 3 016 767 грн.; в іншій частині позову відмовлено.; зобов'язано Гайворонську об'єднану Державну податкову інспекцію (Голованівське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області протягом місяця з дня набрання рішення законної сили подати суду звіт про його виконання.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року апеляційні скарги відповідачів задоволено частково, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року скасовано, позов Підприємства залишено без розгляду.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі податкового повідомлення-рішення від 20 серпня 2010 року № 0000342350/0 Підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 3 016 767 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення за результатами судового оскарження скасовано, що підтверджується постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2012 року по справі № 1570/1048/2012, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 жовтня 2013 року.

Разом з тим, незважаючи на прийняття вказаних судових рішень, відповідачами не здійснено коригування даних позивача в автоматизованих інформаційних системах (електронних автоматизованих базах даних) органів Державної фіскальної служби, в картці особового рахунку ПП "Авкубі" (в інтеграційній картці) по коду бюджетної класифікації 14010100 в частині збільшення суми бюджетного відшкодування у загальному розмірі 3 016 767 грн.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач направляв Державній податковій інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області звернення від 12 листопада 2013 року № 48 року, від 03 грудня 2013 року № 56 з вимогою надання інформації про стан виконання судових рішень, разом з тим, податковий орган, до якого були направлені такі звернення, відповідей позивачу не надав.

Роблячи висновок про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду із вимогою про визнання протиправною бездіяльності, що полягає у невиконанні судового рішення, яке набрало законної сили, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем пропущено десятиденний строк звернення до суду, що передбачений статтею 267 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, суд апеляційної зазначив, що позовна вимога про зобов'язання відповідачів відновити у автоматизованих інформаційних системах (електронних автоматизованих базах даних) органів Державної фіскальної служби в картці особового рахунку Підприємства (в інтеграційній картці) по коду бюджетної класифікації 14010100 суму бюджетного відшкодування у розмірі 3 016 767 грн. також заявлена позам межами строку звернення до суду, оскільки позивач дізнався про не вчинення таких дій відповідачами не пізніше серпня 2014 року, а з позовом звернувся 10 квітня 2015 року, тобто поза межами строку, визначеного статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів вважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо невиконання судового рішення подана Підприємством з порушенням строку, визначеного частиною 9 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України.

Названою нормою визначено порядок подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. Дійсно, згідно з положеннями частини 9 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України така заява подається протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, позивач не подавав заяви у порядку визначеному частиною 9 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак суд апеляційної інстанції безпідставно послався на визначений частиною 10 цієї статті строк звернення до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Як свідчать матеріали справи, позивач, звертаючись із позовною вимогою про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо невиконання судового рішення визначив спосіб відновлення порушених прав та інтересів шляхом зобов'язання відновити у автоматизованих інформаційних системах (електронних автоматизованих базах даних) органів Державної фіскальної служби в картці особового рахунку Підприємства (в інтеграційній картці) по коду бюджетної класифікації 14010100 суму бюджетного відшкодування у розмірі 3 016 767 грн. Таким чином, питання щодо дотримання/недотримання позивачем строку звернення до суду має розглядатись та вирішуватись щодо обох цих вимог в сукупності.

Крім того, вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправної бездіяльності відповідачів щодо невиконання судового рішення та ненадання відповіді на звернення позивача, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою наступне.

Згідно з частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За змістом частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.

Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас за правилами частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Суд, отримавши позов, зобов'язаний з'ясувати чи має місце порушення суб'єктивних прав, свобод чи інтересів особи.

У разі наявності порушення прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулась до адміністративного суду за захистом своїх прав за межами, встановлених главою 8 КАС (2747-15) строків, суд може поновити їх та вирішити спір по суті (задовольнити вимоги) чи залишити заяву без розгляду.

У випадку, коли суб'єктивне право, свободи або інтереси не порушені, а відтак і не підлягають судовому захисту, застосування строків звернення до суду є помилковим. Іншими словами, інститут строків застосовується лише у разі реального порушення суб'єктивних прав, свобод та інтересів особи, що звернулась із позовом.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції належним чином не з'ясував чи порушені суб'єктивні права або інтереси позивача, якщо так, то в чому полягають і коли сталися такі порушення, якщо вони мали місце, при цьому слід мати на увазі, що явище бездіяльності є триваючим.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного суду України від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15.

Відповідно до частин 1, 2 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Крім того, суд апеляційної інстанції на підставі норм чинного законодавства не встановив коли позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області внаслідок вчинення бездіяльності, що полягала у ненаданні відповідей на звернення від 12 листопада 2013 року № 48 року, від 03 грудня 2013 року № 56, а також бездіяльності відповідачів щодо невиконання судових рішень, які набрали законної сили.

При встановлені вказаної обставини слід мати на увазі наступне.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції повинен був встановити дати надходження звернень позивача до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області та із урахуванням положень статті 20 Закону України "Про звернення громадян" встановити дату, коли позивач повинен був дізнатись про порушення бездіяльністю податкового органу своїх прав та інтересів, і вже після цього робити висновки про пропуск/дотримання позивачем строку звернення до суду із адміністративним позовом.

Враховуючи викладене, висновок суду апеляційної інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду є передчасним.

Відповідно до частини 4 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду апеляційної інстанції - скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Авкубі" задовольнити частково, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.