Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Завгородньої І.М., Савченко В.О., Леванчука А.О., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт", треті особи: Незалежна профспілка працівників Іллічівського морського торгівельного порту, профспілка робітників морського транспорту Іллічівського морського торгівельного порту, спілка професіоналів докерів-механізаторів Іллічівського морського торгівельного порту, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 10 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2016 року,

У травні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт" (далі - ДП "ІМТП"),треті особи: Незалежна профспілка працівників Іллічівського морського торгівельного порту, профспілка робітників морського транспорту Іллічівського морського торгівельного порту, спілка професіоналів докерів-механізаторів Іллічівського морського торгівельного порту, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі.

Посилалася на те, що з 2001 року вона працювала у ДП "ІМТП".

Наказом від 30 квітня 2015 року № 239/0-4 звільнена з посади тальмана 3-го терміналу у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Враховуючи те, що її було звільнено без згоди незалежної профспілки працівників порту, членом якої вона є, після незаконного переміщення згідно з наказами від 26 січня 2015 року № № 33, 46-0, просила задовольнити позов.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 10 березня 2016 року, залишеними без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути частково задоволена.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судами у повному обсязі не дотримано.

Судами встановлено, що з 2001 року ОСОБА_6 працювала у ДП "ІМТП".

Наказом ДП "ІМТП" від 16 червня 2014 року № 284-0 ОСОБА_6 переведена на посаду тальмана 2-го терміналу.

Відповідно до наказу ДП "ІМТП" від 23 січня 2015 року № 28 у зв'язку з укладенням 22 січня 2015 року договору № 7 оренди державного нерухомого майна ДП "ІМТП", яке знаходиться на балансі 3-го терміналу, з ТОВ "Трансгрейтермінал" ліквідовано з 23 квітня 2015 року структурний підрозділ "3 термінал" з усіма робочими місцями та посадами, що складають його штатний розпис.

Наказом ДП "ІМТП" від 26 січня 2015 року № 33 у зв'язку з необхідністю забезпечення заходів щодо реорганізації підприємства згідно із Законом України "Про морські порти України" (4709-17) та з метою підвищення ефективності виробничої діяльності ДП "ІМТП", а також у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, що пов'язані з передачею в оренду основних засобів структурного підрозділу "3 термінал" були виключені зі штатних розписів структурних підрозділів робочі місця та посади за переліком, викладеним в наказі, у т. ч. посади тальманів другого терміналу.

Відповідно до п. 2 цього наказу було здійснено переміщення з 26 січня 2015 року працівників у структурний підрозділ "3 термінал".

Згідно з наказом від 26 січня 2015 року № 46-0 ОСОБА_6 переведено тальманом 3-го терміналу.

27 лютого 2015 року ОСОБА_6 була ознайомлена з попередженням про наступне вивільнення, відповідно до якого її сповістили про ліквідацію з 23 квітня 2015 року структурного підрозділу "3 термінал" і її робочого місця та запропонували звільнення за переведенням до ТОВ "Трансгрейтермінал" на посаду тальмана на умовах угоди про співробітництво від 22 серпня 2014 року, або прибиральника робочих приміщень у зв'язку з відсутністю у ДП "ІМТП" вакантних робочих місць та посад, які відповідали б професії та кваліфікації позивача, а також роз'яснили можливість звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40, п. 1 ст. 36 та ст. 38 КЗпП України.

Позивач відмовилась від прийняття пропозиції щодо її переведення до ТОВ "Трансгрейтермінал" згідно з наказом від 30 квітня 2015 року № 239/0-4 її звільнено з посади тальмана 3-го терміналу у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 була членом незалежної профспілки працівників ІМТП на час звільнення і входила до профгрупи 3-го терміналу, яка є складовою частиною однієї із ланок незалежної профспілки, а саме первинної профспілки "Складських працівників" незалежної профспілки.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України, ст. 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обгрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обгрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Для працівників, обраних до профспілкових органів, ст. 252 КЗпП України, ст. 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" встановлені додаткові, крім вказаних у зазначених правових нормах, гарантії при звільненні і передбачено, що їх звільнення допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки.

Виходячи із наведених норм та враховуючи, що необґрунтованість рішення профспілкового органу породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення цього права, то суд зобов'язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Оскільки зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України, статті 1, 213 ЦПК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова "обґрунтований", яке означає "бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами".

Отже, рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо, добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

З долучених до справи документів убачається, що профспілками, прийняті рішення про відмову у дачі згоди на звільнення ОСОБА_6, при цьому у них наведені обґрунтування такої відмови. Вказане обґрунтування стосується як недотримання відповідачем процедури звільнення, так і того, що адміністрація не сповістила місцеву службу зайнятості стосовно масового вивільнення працівників 3-го терміналу, не провела консультації із незалежною профспілкою, не вирішила питання щодо пріоритетності залишення на роботі працівників, не звернулася з відповідним поданням до незалежної профспілки для отримання попередньої згоди на звільнення.

З огляду на викладене відсутні підстави вважати, що прийняті з цього приводу профспілковими органами рішення не мали обґрунтування відмови у дачі згоди на звільнення.

Крім того, суди, вирішуючи спір виходили із того, що посада тальмана 2-го терміналу та тальмана 3-го терміналу є загальною для тальманів усіх підрозділів.

Однак відповідно до п. 2.14. Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників" від 29 липня 2015 року записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".

Згідно з примітками 1 та 2 Додатка "В" Класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року за № 327 (vb327609-10) , назви професій можуть бути розширені за потребою користувача термінами та словами, які уточнюють місце роботи, виконувані роботи, сферу діяльності за умови дотримання лаконічності викладення, якщо інше не передбачено у КП чи відповідних законодавчо-правових актах.

Окрім того, до професій (професійних назв робіт) можуть застосовуватися похідні слова за умови збереження галузевої та функціональної належності, кваліфікаційних вимог, виключення дублювання, збереження коду новоутвореної професії.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що наказом ДП "ІМТП" № 284/0 від 16 червня 2014 року ОСОБА_6 була переведена на постійне робоче місце в структурний підрозділ "2-ий термінал" на посаду тальмана 2-го терміналу.

Таким чином, тальман 2-го терміналу у відповідності до умов трудового договору та Додатка "В" Класифікатора професій є найменуванням посади, яку займала позивачка і на яку вона надала згоду постійно працювати в ДП "ІМТП" на 2-му терміналі.

Як вбачається з наказів від 26 січня 2015 року № № 33 та 46-0 та змін до штатних розписів, при переміщені проводиться скорочення постійного робочого місця на 2-му терміналі, яке займала позивачка, і її переводять на інше постійне робоче місце в інший структурний підрозділ "3-ій термінал" на посаду тальмана 3-го терміналу.

Тобто, скорочується та змінюється робоче місце та найменування посади, які були обумовлені трудовим договором, а саме наказом начальника порту від 16 червня 2014 року за № 284/0 у відповідності до якого позивачка постійно працювала в ДП "УМТП" на 2-му терміналі на посаді тальмана 2-го терміналу.

З наведеного вбачається, що у даному випадку відповідач при переведенні вийшов за межі умов трудового договору і провів таке переведення позивачки без її згоди зі скороченням постійного робочого місця та посади, яку вона обіймала в 2-му терміналі.

Вирішуючи спір, суди наведеного не врахували, не з'ясували, чи наявні були посади тальманів у інших терміналах та чи пропонував відповідач позивачу вакантні посади.

Згідно з ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, коли фактичні обставини належним чином не встановлені та не перевірені, ухвалені у справі судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 335, 336, 338, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 10 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.