Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Горбатюка С.А. (доповідач) Суддів Кравцова О.В. Шведа Е.Ю. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Вента. ЛТД" до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за касаційною скаргою Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Дніпропетровська митниця) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року

У квітні 2012 року ТОВ "Вента. ЛТД" в Дніпропетровському окружному адміністративному суді пред'явило позов до Дніпропетровської митниці, третя особа - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" Дніпропетровської митниці від 04 квітня 2012 року № 66.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2012 року, залишеною без зміни ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" Дніпропетровської митниці від 04 квітня 2012 року № 66.

З вказаними судовими рішеннями не погодилася Дніпропетровська митниця та подала до суду касаційну скаргу.

В обґрунтування касаційної скарги послалося на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Просить скасувати ухвалені у справі рішення судів та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Вента. ЛТД" протягом 2011-2012 років згідно з контрактом, укладеним з постачальником SANDOZ, імпортувало на митну територію України товар: "Ліки для людей, без вмісту: вітамінів, гормонів, алкалоїдів, антибіотиків, для роздрібної торгівлі, не в аерозольній упаковці: ІММУНАЛ, таблетки, 80 мг".

При ввезенні товару були оформлені вантажні митні декларації від 02 серпня 2011 року № 112835, від 13 жовтня 2011 року № 117576, від 27 грудня 2011 року № 122752, від 31 січня 2012 року № 101634, від 25 серпня 2011 року № 114259, від 01 листопада 2011 року № 118883, від 31 січня 2012 року № 101401.

Вказаний товар при митному оформленні декларувався за товарною підкатегорією 3004 90 19 00, згідно УКТЗЕД із застосуванням 0 відсотків ставки ввізного мита зі звільненням від оподаткування податком на додану вартість.

На підставі наказу Дніпропетровської митниці від 02 березня 2012 року

№ 165 посадовими особами відповідача була проведена невиїзна документальна перевірка дотримання податкового законодавства України ТОВ "Вента. ЛТД" при митному оформленні товару - препарату "ІММУНАЛ".

За результатами вказаної перевірки складено акт від 22 березня 2012 року

№ Н 32/12/110000000/21947206, в якому зазначено, що товар - препарат "ІММУНАЛ", необхідно класифікувати у товарній підкатегорії 2106 90 92 00, яка передбачає застосування при митному оформленні ставки ввізного мита в розмірі 8 відсотків.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено повідомлення форми "Р" від 04 квітня 2012 року № 66, в якому визначено податкове зобов'язання в розмірі 55 165,59 грн., у тому числі за основним платежем - 36 777,06 грн., за штрафними санкціями - 18 388,53 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням митного органу та вважаючи його протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Вирішуючи даний спір суди попередніх інстанцій виходили із того, що платники податку, які імпортують товари на митну територію України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митними органами, а враховуючи, що під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб контролюючого органу зауваження до вантажних митних декларацій (включаючи і класифікацію товару за УКТЗЕД), поданих позивачем, були відсутні, а отже відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених декларацій, що підтверджується завершеним митним оформленням та пропуском товару через митний кордон України, відповідно і донарахування контролюючим органом податкових зобов'язань є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, оскільки він ґрунтується на повно та всебічно з'ясованих обставинах у справі та є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Так, відповідно до пункту 35 статті 1 Митного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Статтею 69 цього ж Кодексу визначено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТЗЕД.

Положеннями статті 313 Митного кодексу України також визначено, що класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.

У той же час, при здійсненні всіх митних процедур, у тому числі при визначенні коду товару за УКТЗЕД, митні органи мають суворо дотримуватися вимог чинного законодавства і діяти виключно у встановлених законодавством межах.

Відповідно до преамбули Закону України "Про Митний тариф України" (584-18) , митний тариф України - це систематизований згідно з УКТЗЕД перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.

Товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Згідно з частою п'ятою статті 43 Митного кодексу України у разі ввезення на митну територію України після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, митний контроль закінчується.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлених судами обставин, під час здійснення митного контролю за період 2011-2012 років з боку посадових осіб контролюючого органу зауваження до ВМД, у яких зазначено код класифікаційного групування УКТЗЕД, були відсутні, а тому фактично відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених ВМД, що підтверджується завершеним митним оформленням та пропуском товару через митний кордон України.

Разом з тим, незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів за ними може здійснюватися митний контроль, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

При цьому, пунктом 54.4 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Аналіз наведених норм свідчить, що митний контроль після завершення митного оформлення можливий лише за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів через митний кордон України допущено порушення законодавства України, однак, в такому разі митний орган має довести (надати докази) подання позивачем неповної, недостовірної, неправдивої інформації митним органам при декларуванні товару, а отже і те, що невірна класифікація імпортованих товарів була наслідком саме протиправних дій позивача.

Водночас, таких обставин у даній справі судами попередніх інстанцій встановлено не було.

Таким чином, всупереч вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем належних доказів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень надано не було.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Судові рішення у цій справі є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування чи зміни немає.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД" до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - без зміни.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.