Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Завгородньої І.М., Попович О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Логістика" про зміну дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням індексу інфляції та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 12 травня 2016 року,

У травні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, який уточнила в процесі розгляду справи, та остаточно просила зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Логістика" (далі - ТОВ "Агро Логістика") змінити дату її звільнення з 25 квітня 2013 року на момент фактичної видачі трудової книжки - 3 серпня 2013 року, стягнувши з останнього на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 6 723 грн з урахуванням індексу інфляції у розмірі 3 415 грн 28 коп. та 15 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилалася на те, що з липня 2011 року вона працювала директором у ТОВ "Агро Логістика", проте наказом від 25 квітня 2013 року № 7 її було звільнено з цієї посади без ознайомлення з указаним наказом, а про факт звільнення проінформовано повідомленням від 25 квітня 2013 року за № 11, у якому зазначено про її звільнення та запропоновано з'явитися в офіс для отримання трудової книжки.

Посилаючись на вищевикладене, а також на те, що у порушення вимог ст. 47 КЗпП України відповідач не видав їй трудову книжку в останній робочий день, позивачка просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 червня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 12 травня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 червня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї ТОВ "Агро Логістика", колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При новому розгляді справи суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновком місцевого суду про відмову у задоволенні позову, відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України врахував висновки і мотиви скасування попереднього рішення апеляційного суду, викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 лютого 2016 року, та на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми трудового права, які їх регулюють, врахувавши відсутність позивачки на роботі у день звільнення та направлення відповідачем відповідно до вимог п.п. 4.1, 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників їй поштового повідомлення про необхідність отримання трудової книжки, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для зміни запису про день звільнення, задоволення вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 12 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.