369/11630/14-ц Про визнання незаконним та скасування розпорядження районної державної адміністрації та визнання недійсним договору оренди водного об'єкту загальнодержавного значення - 14.09.2016 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування розпорядження районної державної адміністрації та визнання недійсним договору оренди водного об'єкту загальнодержавного значення за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником - ОСОБА_4, на рішення апеляційного суду Київської області від 5 квітня 2016 року,

У листопаді 2014 року прокурор в інтересах держави звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 20 січня 2012 року № 58 "Про передачу в довгострокову оренду водного об'єкту ОСОБА_3 в межах с. Крюківщина та в адміністративних межах Тарасівської сільської ради за межами населеного пункту Києво-Святошинського району" надано дозвіл на укладення з ОСОБА_3 договору довгострокової оренди водного об'єкту в межах Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району загальною площею 17,6641 га строком на 25 років для риборозведення. На підставі вказаного розпорядження 24 лютого 2012 року між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією та ОСОБА_3 було укладено договір оренди водного об'єкта загальнодержавного значення № 84, згідно з яким останньому передано в довгострокове користування на умовах оренди водний об'єкт площею 17,6641 га, що знаходиться в адміністративних межах Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Прокурор зазначав, що передача вказаного водного об'єкта в довгострокову оренду здійснена з порушенням законодавства, оскільки відноситься до водних об'єктів загальнодержавного значення, а згідно зі ст. ст. 14, 51 Водного кодексу України (далі - ВК України) розпорядження такими об'єктами віднесено до відання Кабінету Міністрів України, а не місцевих органів влади. З урахуванням наведеного прокурор просив про задоволення позову.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 лютого 2015 року у задоволенні позову прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави відмовлено.

Справа в апеляційному порядку розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням апеляційного суду Київської області від 5 квітня 2016 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави задоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 20 січня 2012 року № 58 "Про передачу в довгострокову оренду водного об'єкту

ОСОБА_3 в межах с. Крюківщина та в адміністративних межах Тарасівської сільської ради за межами населеного пункту Києво-Святошинського району Київської області". Визнано недійсним договір оренди водного об'єкту загальнодержавного значення від 24 лютого 2013 року № 84, укладений між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області та ОСОБА_3

У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати й залишити в силі рішення районного суду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що спірний водний об'єкт для риборозведення дійсно має загальнодержавне значення, проте на час видачі оскарженого прокурором розпорядження та укладення договору оренди чинне на той час законодавство, зокрема ВК України (213/95-ВР) , ЗК України (2768-14) , Закон України "Про місцеві державні адміністрації" (586-14) та Закон України "Про оренду землі" (161-14) не забороняли приймати такі рішення районним державним адміністраціям як орендодавцями таких об'єктів, а, крім того, не було чіткого розмежування таких повноважень між ними і Кабінетом Міністрів України.

Скасовуючи рішення районного суду та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що, місцеві державні адміністрації набувають статусу орендодавців водних об'єктів загальнодержавного значення лише за умови розподілу таких повноважень Кабінетом Міністрів України, тоді як Києво-Святошинській районній державній адміністрації повноваження щодо передачі спірного водного об'єкту в оренду Кабінетом Міністрів України не надавались. Отже, оспорене розпорядження органу місцевої влади таким, що винесене за межами його повноважень та незаконним, а виданий на його підставі договір оренди недійсним.

Проте повністю погодитись з такими висновками апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Рішення апеляційного суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Судами встановлено, що розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 20 січня 2012 року № 58 "Про передачу в довгострокову оренду водного об'єкту ОСОБА_3 в межах с. Крюківщина та в адміністративних межах Тарасівської сільської ради за межами населеного пункту Києво-Святошинського району" надано дозвіл на укладення з ОСОБА_3 договору довгострокової оренди водного об'єкту в межах Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району загальною площею 17,6641 га строком на 25 років для риборозведення.

На підставі вказаного розпорядження 24 лютого 2012 року між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області та ОСОБА_3 було укладено договір оренди водного об'єкта загальнодержавного значення № 84, згідно з яким останньому передано в довгострокове користування на умовах оренди водний об'єкт площею 17,6641 га, що знаходиться в адміністративних межах Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. З цього часу ОСОБА_3 використовує об'єкт оренди за цільовим призначенням, відповідно до умов договору.

Передача вказаного об'єкта в оренду підтверджується актом прийому-передачі водного об'єкта від 24 лютого 2012 року, який є невід'ємною частиною договору.

Також судами встановлено, що водний об'єкт, що знаходиться в адміністративних межах Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, переданий в оренду ОСОБА_3 за договором оренди від 24 лютого 2012 року, відноситься до водних об'єктів загальнодержавного значення, що підтверджується листом Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області від 7 травня 2014 року № 354 (т.1, а.с. 21)

Згідно з чч. 5, 6 ст. 5 ВК України (тут і далі - у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.

Розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Отже, за змістом ч. 5 ст. 5 ВК України місцеві державні адміністрації безпосередньо визначені орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення.

Судами встановлено, що Кабінет Міністрів України не визначив розподілу повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення, що передбачено ч. 6 ст. 5 ВК України.

Отже, Кабінет Міністрів України не встановив обмежень для місцевої державної адміністрації щодо передачі в оренду водних об'єктів на території Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також лікувальних і оздоровчих цілей.

Таким чином, місцева державна адміністрація була наділена повноваженнями щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення, оскільки вони не виключені з її компетенції.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року № 6-190цс16, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України (з подальшими змінами і доповненнями) має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Апеляційний суд у порушення ст.ст. 212- 214, 316 ЦПК України наведене не врахував та дійшов до передчасного висновку про те, що Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області прийняла оспорюване розпорядження з перевищенням повноважень, оскільки місцеві державні адміністрації набувають статусу орендодавців водних об'єктів загальнодержавного значення лише за умови розподілу таких повноважень Кабінетом Міністрів України.

Позовна вимога про визнання договору оренди недійсним є похідною і залежить від вирішення вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, на підставі кого він укладений .

При цьому апеляційний суд, визнаючи договір оренди водного об'єкта загальнодержавного значення недійсним, не зазначив норми ЦК України (435-15) чи іншого законодавства, які підлягають застосуванню для визнання правочину недійсним, хоча прокурор посилався на ст. 215 ЦК України.

Про вказані порушення закону зазначив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму судовому рішенні від 25 листопада 2015 року при скасуванні попереднього судового рішення, однак апеляційний суд всупереч вимогам ч. 4 ст. 338 ЦПК України вказівки суду касаційної інстанції, які є обов'язковими, не виконав.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено, його судове рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, щов силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.