Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Гулька Б.І., Черненко В.А., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 - на рішення Луцького міськрайонного суд Волинської області від 30 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 4 травня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом, який у подальшому уточнив, посилаючись на те, що 14 вересня 2007 року між ним та керівником приватного підприємства "Імпалс" (далі - ПП "Імпалс") ОСОБА_5 було укладено цивільно-правовий договір, за яким він зобов'язався провести ремонтні та будівельні роботи у приміщенні котельні по АДРЕСА_1, а ОСОБА_5 сплатити за їх проведення 110 тис. грн, а згодом у зв'язку із збільшенням обсягу робіт - 220 тис. грн. Усі роботи, про які сторони домовлялися, були виконані у повному обсязі, проте ОСОБА_5 їх оплату було здійснено частково, урозмірі 62 тис. грн, а решту він пообіцяв сплати у безготівковій формі. У зв'язку із чим між його дружиною - ОСОБА_8, як фізичною особою-підприємцем, що має власний банківський рахунок, та ПП "Імпалс" було фактично продубльовано попередні договори у письмовій формі та укладено договори підряду від 2 квітня 2008 року і від 5 травня 2008 року, а також підписано відповідні акти здачі-приймання робіт від 5 травня 2008 року та від 5 червня 2008 року.

Згодом у зв'язку з реорганізацією ПП "Імпалс" за пропозицією ОСОБА_5 між його дружиною, як фізичною особою-підприємцем, та приватним підприємством "Макаронна компанія" (далі - ПП "Макаронна компанія") в особі його керівника ОСОБА_6 було укладено договори підряду від 26 травня 2008 року та від 9 червня 2008 року.

Вважав, що відповідачі укладанням вищенаведених договорів вводили його в обману, зловживаючи його довірою, маючи намір привласнити його та його бригади кошти, а тому зазначені догори є нікчемними та такими, що не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. З цього приводу він звертався до правоохоронних органів, проте кримінальне провадження було закрите з тих підстав, що між сторонами наявні цивільно-правові відносини. Унаслідок проведення ним у приміщеннях ремонтних робіт відповідачами майно набуте без достатньої правової підстави, а тому вони зобов'язані відшкодувати йому вартість ремонтних робіт з урахуванням шкоди, що була завдана їх неправомірними діями.

З урахуванням наведеного ОСОБА_4 просив стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 грошові кошти за виконані роботи з врахуванням 3 % річних у сумі 194 388 грн і понесені ним судові витрати, а саме - судовий збір у розмірі 1 943 грн 88 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 20 тис. грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 4 травня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди, правильно застосувавши положення ст. ст. 203, 215, 228, 1212 ЦК України, а також норми ЦК України (435-15) , які врегульовують умови договору підряду, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку про те, що укладені позивачем та його дружиною, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8, правочини не є нікчемними у силу ст. 228 ЦК України, а оскільки недійсними не визнані, то підстав для стягнення сум за цими договорами немає. Суди також вірно виходили з того, що спірні договори не є неукладеними, оскільки такі вимоги за наслідками виконання договорів є безпідставними.

Ураховуючи, що спірні договори укладені з юридичними особами: ПП "Імпалс" та ПП "Макаронна компанія", а не з відповідачами, як фізичними особами, які є їхніми керівниками, недійсними не визнані, то суди вірно відмовили в позові до відповідачів, як до фізичних осіб.

Отже, судові рішення є законними і обґрунтованими й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суд Волинської області від 30 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 4 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.