Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г. Горбатюка С.А. Кравцова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо ПДВПП"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року

у справі № 826/18810/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо ПДВПП"

до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної

вартості товарів,

У листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо ПДВПП" звернулося до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів.

Позивач просив суд визнати протиправними та скасувати рішень про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/500257/2 від 23 травня 2013 року та № 100250000/2013/500010/2 від 06 червня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської регіональної митниці про коригування заявленої митної вартості від 06 червня 2013 року № 100250000/2013/500010/2.

В іншій частині позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи частково позовні вимоги, дійшли висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 23 травня 2013 року № 100250000/2013/500257/2, прийняте відповідачем, є правомірним, а рішення про коригування митної вартості товарів від 06 червня 2013 року № 10025000/2013/500010/2, є протиправним та підлягає скасуванню.

Не погоджуючись рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо ПДВПП" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині відмови в позові та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Крім того, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав також касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині задоволення позову та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання контракту № 323-S від 01 квітня 2013 року, укладеного між ТОВ "СІЛЬПО ПДВПП" (покупець) та "Wonderful Brands BVBA" (Бельгія) (продавець) було здійснено імпорт горіхів - мигдалю, торговельної марки "Wonderful Almonds", країни виробництва США.

На виконання вимог статті 53 Митного кодексу України позивачем було подано митні декларації від 17 травня 2013 року № 100250000/2013/027739, від 06 червня 2013 року № 100250000/2013/028643 та документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару "горіхи, свіжі або сушені, мигдаль у шкірці, мигдаль без шкірки", який надійшов від продавця "Wonderful Brands BVBA" (Бельгія).

Позивачем для митного оформлення було надано митному органу наступні документи: митну декларацію від 17 травня 2013 року № 100250000/2013/027739, митну декларацію від 06 червня 2013 року № 100250000/2013/028643, міжнародну автомобільну накладну (CMR); довідку про вартість перевезення; рахунок-фактуру (інвойс), пакувальний лист, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу "Санітарно-епідеміологічний контроль здійснено"); інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу "Радіологічний контроль ввіз/вивіз дозволено").

Під час здійснення контролю за правильністю визначення ТОВ "СІЛЬПО ПДВПП" митної вартості товару, який переміщувався позивачем через митний кордон України на підставі митних декларацій від 17 травня 2013 року № 100250000/2013/027739, від 06 червня 2013 року № 100250000/2013/028643, у посадових осіб відповідача виникли сумніви стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, відповідач дійшов до висновку, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, внаслідок чого було запропоновано декларанту подати додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів для підтвердження витрат на транспортування.

Сумніви відповідача пов'язані з тим, що надані копії видаткових накладних від 17 березня 2013 року № 0075269145, № 0075269069, від 16 березня 2013 року № 0075268036 належним чином не завірені, в даних накладних не зазначено артикули товару, що унеможливило перевірку наданої інформації. Беручи до уваги опис товару (мигдаль "Wonderful Almonds Blanched"), де ціна продажу на території України становить 17,01 грн. без ПДВ, вартість визначених артикулів товару з врахуванням 10% ввізного мита становить 16,35 грн., тобто відповідач дійшов висновку про те, що у вартість товару майже не включені загальні витрати при продажу товарів в Україні та позивач не має ніякого прибутку. Пред'явлені позивачем платіжні доручення від 09 січня 2013 року № 010, від 11 лютого 2013 року № 27155 та від 04 січня 2013 року № 002 не містять інформації стосовно інвойсу, наявного у товаросупровідних документах. Платіжні доручення в іноземній валюті подані по попереднім поставкам, але товаросупровідні документи, які необхідні для перевірки строків оплати відповідно до п.3.2 контракту від 22 липня 2011 року № 323, відповідачу не надано, що унеможливило перевірку наданої інформації.

23 травня 2013 Київською регіональною митницею прийнято рішення № 100250000/2013/500257/2 про коригування митної вартості товарів, імпортованих ТОВ "СІЛЬПО ПДВПП", в якому зазначено про ненадання основних документів, які підтверджують заявлену митну вартість, невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України (4495-17) .

06 червня 2013 року Київською регіональною митницею прийнято рішення № 10025000/2013/500010/2 про коригування митної вартості товарів, імпортованих ТОВ "СІЛЬПО ПДВПП", в якому зазначено про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України (4495-17) , та неподання декларантом додаткових документів в повному обсязі на письмову вимогу митного органу.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Статтею 246 Митного кодексу України передбачено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, серед іншого, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Статтею 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо ПДВПП" свою касаційну скаргу обґрунтовує тим, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Тому, оцінивши подані декларантом документи в сукупності, митний орган мав можливість встановити як умови поставки, так і дійсну вартість товару, що поставлявся.

Київська міжрегіональна митниця Міндоходів касаційну скаргу мотивувала тим, що подані товариством документи для підтвердження митної вартості, відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України, містили розбіжності та не містили всіх необхідних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з твердженнями касаційних скарг з огляду на наступне наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача виникли сумніви стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, відповідачем було запропоновано декларанту подати додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів для підтвердження витрат на транспортування.

Товариством вищезазначені документи відповідачу були надані не в повному обсязі, про що здійснено відповідні написи.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (частина 1 статті 55 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/500257/2 від 23 травня 2013 року стосується інвойсу № 1052834-а від 16 квітня 2013 року, в якому зазначено про ненадання основних документів, які підтверджують заявлену митну вартість, не надано документів щодо оплати імпортованого товару, оскільки надані платіжні доручення в іноземній валюті не містять реквізитів інвойсів, за якими оплачувався товар за контрактом.

Відповідно до наданих позивачем і відповідачем платіжних документів, вбачається, що у деяких з них встановлено відсутність відомостей щодо конкретних інвойсів, проте наявне загальне посилання в них на контракт, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вищевказана обставина є істотною і такою, що зумовлює обґрунтовану реалізацію частини шостої статті 54 Митного кодексу України відносно встановлених її пунктом 2 обставин, тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/500010/2 від 06 червня 2013 року, коригування митної вартості товару здійснено у зв'язку з тим, що надані документи містять неповні відомості та розбіжності: неналежність завіряння наданих видаткових накладних, відсутність артикулів, що унеможливлює ідентифікацію товару за іншими показниками як назва, вага, ціна та інші, а також позивачем не подано документів про транспортні витрати відносно імпортованого товару.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем для митного оформлення імпортованого товару надано документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, та підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п"ятої статті 58 Митного кодексу України.

А також на вимогу відповідача надано додаткові документи, натомість, останній не спростував дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об'єктивність зазначених відомостей та не довів наявність підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів.

Крім того, твердження митного органу про ненадання документів в повному обсязі вірно судами не узято до уваги, оскільки не зазначено в оскаржуваному рішенні, які саме документи не було подано та не висвітлено конкретну норму закону, яка передбачає обов'язковість подання відповідного документу, а не альтернативність, обумовлену фактом наявності такого документу у декларанта.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що прийняте Київською регіональною митницею рішення № 100250000/2013/500010/2 від 06 червня 2013 року про коригування митної вартості товарів, імпортованих ТОВ "СІЛЬПО ПДВПП", є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

Також судами вірно зазначено, що відповідачем в порушення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено правомірності оскаржуваного рішення, не надано доказів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, не дотримано передбаченого статтею 57 Митного кодексу України порядку визначення митної вартості товару, без обгрунтування необхідності застосування резервного методу.

Із матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права. Також відсутні підстави вважати, що цими судами допущені порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог.

Згідно частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, судова колегія,

Касаційні скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо ПДВПП" - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року у справі № 826/18810/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.