Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г. Кравцова О.В. Горбатюка С.А.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року

у справі № 2а/0470/12636/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат"

до Дніпропетровської митниці Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Публічне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до суду з позовом до Дніпропетровської митниці державної митної служби України, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення від 20.08.2012 № 168 про сплату податкового зобов'язання за платежем мито на товари у розмірі 53236,33 грн. та № 169 про сплату податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 10652,05 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської митниці № 168 від 20.08.2012 про сплату податкового зобов'язання у розмірі 53236,33 грн. та № 169 від 20.08.2012 про сплату податкового зобов'язання у розмірі 10652,05 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Дніпропетровська митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

На адресу Вищого адміністративного суду України заперечень від Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" не надходило.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірку стану дотримання позивачем законодавства України з питань митної справи, за результатами якої прийнято акт № Н65/12/110050000/00190977 від 24.07.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем митного законодавства в частині класифікації товару, а саме товар: "Цегла вогнетривка марки KOLAS", оформлений відповідно до вантажно-митних декларацій № 113050000/2010/002216 від 18.03.2010, № 113050000/2010/008624 від 23.09.2010, № 110050005/2011/000872 від 09.02.2011, № 110050005/2011/001118 від 17.02.2011, № 110050005/2011/001275 від 23.02.2011, № 110050005/2011/001494 від 02.03.2011, № 110050005/2011/001767 від 11.03.2011, № 110050005/2011/001771 від 11.03.2011 має здійснюватися у товарній підкатегорії 6901 00 00 00 згідно з УКТЗЕД зі ставкою ввізного мита 10%, а не у товарній підкатегорії 6902 20 91 00 зі ставкою ввізного мита 2%, у зв'язку з чим позивачем занижено податкові зобов'язання по сплаті податків, які справляються при ввезені товарів на митну територію України на суму 56036,66 грн., в т.ч. мито - 46697,23 грн. та ПДВ 9339,43 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення:

- № 168 від 20.08.2012, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, у розмірі 53236,33 грн., в тому числі за основним платежем - 46697,23 грн., за штрафними санкціями - 6539,10 грн.

- № 169 від 20.08.2012, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, у розмірі 10652,05 грн., в тому числі за основним платежем - 9339,43 грн., за штрафними санкціями - 1312,62 грн.

Задовольняючі позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили із відсутності у митного органу обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України позивачем допущено порушення законодавства України, а відтак і правових підстав продовження митного контролю після завершення митного оформлення. Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що якщо митний орган, приймаючи вантажно-митні декларації, самостійно визначає митну вартість, класифікацію товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України в редакції, яка була чинна на момент проведення митним органом перевірки та прийняття оскаржуваних рішень, митні органи є контролюючими щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях (підпункт 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України).

Згідно зі статтею 351 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI в редакції, яка була чинна на момент проведення митним органом перевірки та прийняття оскаржуваних рішень, предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

При цьому, частина перша статті 69 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року № 92-IV в редакції, яка була чинна на момент спірного декларування, визначала, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що якщо митний орган, приймаючи вантажно-митні декларації, самостійно визначає митну вартість, класифікацію товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів. Однак, у випадку, що розглядається, митний орган не приймав рішення про визначення коду товару, що імпортувався позивачем, а тому в разі наявності обґрунтованої підозри щодо порушення останнім законодавства митний орган мав правові підстави продовжити здійснення митного контролю.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, Акт перевірки від 24.07.2012 не містить посилань на факти, які б свідчили, що під час пропуску товарів через митний кордон України позивачем допущено порушення законодавства України.

Отже, судами всебічно і повно встановлені обставини справи із наданням їм належної правової оцінки, а невірні висновки судів попередніх інстанцій щодо продовження відповідачем митного контролю не вплинули на правильність вирішення справи по суті.

За таких обставин, виходячи з положень частини першої статті 224 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року у справі № 2а/0470/12636/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.