Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про визнання кредитного договору удаваним за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою її представником - ОСОБА_6, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 6 червня 2016 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 22 травня 2007 року між нею та відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк"), укладено кредитний договір, за умовами якого їй надано кредит у розмірі 70 тис. доларів США, що є еквівалентом 353 500 грн.

Вважала кредитний договір удаваним, оскільки кредит було надано в національній валюті України - гривні, а відповідач не мав права надавати грошові кошти у іноземній валюті, зважаючи на цільовий характер кредиту та обмеження, встановлені законодавством для резидентів України.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 на підставі ч. 2 ст. 235 ЦК України просила суд визнати кредитний договір від 22 травня 2007 року удаваним правочином і таким, що укладений у валюті України в розмірі 353 500 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 6 червня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника - ОСОБА_6, просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4, суди, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), правильно застосувавши положення ст. 235 ЦК України та роз'яснення, надані судам у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) , дійшли до правильного висновку про те, що обставини, які б свідчили про укладення сторонами іншого правочину, якому не притаманні ознаки кредитного договору, не встановлені, тому підстави для визнання правочину удаваним відсутні. При цьому у кредитному договорі сторонами обумовлено, що грошові кошти надаються в іноземній валюті.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану її представником - ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 6 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.