Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Черненко В.А., Гулька Б.І., Закропивного О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Полонська державна нотаріальна контора Хмельницької області, про встановлення факту проживання однією сім'єю та зміну черговості одержання права на спадкування за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 9 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 10 травня 2016 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що у період з 5 червня 2009 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року вона проживала однією сім'єю з ОСОБА_7, як подружжя. Обоє були вдівцями, вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, за спільні кошти здійснювали поточний ремонт будинку АДРЕСА_1, сплачували комунальні платежі. У зв'язку з хворобою ОСОБА_7 потребував сторонньої допомоги і перебував у безпорадному стані. Вона доглядала за ним, опікувалась та турбувалася про стан його здоров'я. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер. Після його смерті відкрилася спадщина.

Вказувала, що оскільки ОСОБА_7 за життя не зробив заповідального розпорядження, спадкоємцями за законом другої черги є його племінники ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які спадкують ту частку спадщини, що належала б за законом їхньому батькові ОСОБА_8 (рідному братові спадкодавця), який помер у ІНФОРМАЦІЯ_2.

У зв'язку з викладеним просила встановити факт проживання з ОСОБА_7 однією сім'єю більше 5 років та визнати за нею право на спадкування разом із спадкоємцями за законом другої черги.

Рішенням Полонського районного суду від 9 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 10 травня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно встановив характер спірних правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням конкретних обставин справи з дотриманням норм процесуального права.

Зокрема, суди, ухвалюючи рішення, на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), врахували вимоги ч. 2 ст. 1259 ЦК України та дійшли правильного висновку про те, що позивачем не надано належних доказів перебування спадкодавця у безпорадному стані протягом тривалого часу таопікування ним у звязку з цим, надання матеріального забезпечення, іншої допомоги. Факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_7 однією сім'єю більше 5 років доведений, але його встановлення не породжує юридичні наслідки у звязку з недоведеністю вимог щодо зміни черговості одержання права на спадкування.

Доводи, наведені у касаційній скарзі, фактично зводяться до незгоди заявника з висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо оцінки доказів у справі.

Таким чином, доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338- 341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 9 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 10 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.