Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого: Штульман І.В. (доповідач), суддів: Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., -

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, Доманівського районного суду Миколаївської області, Державної судової адміністрації України, треті особи - Державна податкова служба України, Державна казначейська служба України, про визнання протиправними дій та стягнення коштів, за касаційною скаргою Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2013 року, -

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 березня 2012 року відмовлено ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог про: стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області недонарахованої і невиплаченої суми вихідної допомоги в розмірі 60416 гривень та з Державної податкової адміністрації України утриманого податку з доходів фізичних осіб при виплаті йому вихідної допомоги у сумі 9542,40 гривень; скасування наказу Доманівського районного суду Миколаївської області від 11 червня 2010 року № 25 в частині виплати йому вихідної допомоги за 16 років роботи суддею та зобов'язання голову Доманівського районного суду Миколаївської області винести новий наказ "Про звільнення у зв'язку з виходом у відставку судді ОСОБА_4" із виплатою вихідної допомоги при звільненні за 26 років роботи суддею.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2013 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 березня 2012 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України щодо утримання податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги ОСОБА_4 Стягнуто з Державної судової адміністрації України, за рахунок коштів Державного бюджету України в Державному казначействі України, на користь позивача утриманий податок з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги при звільненні судді у відставку в розмірі 9542,40 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі представник Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2013 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_4 з 22 грудня 1993 року було призначено на посаду судді Доманівського районного суду Миколаївської області. Відповідно до постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 3 червня 2010 року № 2315-VІ (2315-17) та наказу Доманівського районного суду Миколаївської області "Про звільнення у зв'язку з виходом у відставку судді ОСОБА_4" від 11 червня 2010 року № 25 суддю Доманівського районного суду Миколаївської області ОСОБА_4. звільнено із займаної посади у зв'язку з поданням заяви про відставку. Стаж роботи позивача на посаді судді становить 16 років 5 місяців 19 днів.

При виході у відставку ОСОБА_4 згідно зазначеного наказу Доманівського районного суду Миколаївської області від 11 червня 2010 року № 25 було нараховано вихідну допомогу за 16 повних років роботи на посаді судді в розмірі 63616 гривень, яка йому виплачена у сумі 54073,60 гривень, з якої утримано та сплачено податок з доходів фізичних осіб у сумі 9542,40 гривень.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що розмір спірної вихідної допомоги залежить від кількості повних років відпрацьованих позивачем саме на посаді судді, а оскільки ним відпрацьовано на посаді судді повних 16 років, то йому правомірно виплачено вихідну допомогу в розмірі місячного заробітку за останньою посадою за 16 повних років на посаді судді, відповідно до розрахунку без урахування премії та надбавки за інтенсивність, так як в останній місяць роботи на посаді судді ці доплати йому не нараховувалися. Щодо вимог ОСОБА_4 про стягнення утриманого податку з доходів фізичних осіб при виплаті йому вихідної допомоги, то суд першої інстанції дійшов висновку, що такі вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки пріоритетним законом в регулюванні відносин щодо оподаткування вихідної допомоги, яка виплачується суддям при виході у відставку, є Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року № 889-IV (889-15) (чинний на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 889-IV (889-15) ), як спеціальна норма, а Закон України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-XII (2862-12) (чинний на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2862-XII (2862-12) ) не може врегульовувати відносини пов'язані з оподаткуванням і не може відміняти дію положень Конституції України (254к/96-ВР) та спеціального Закону № 889-IV (889-15) .

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, виходив з того, що оскільки вихідна допомога судді, який пішов у відставку, має разовий характер та відноситься до державної матеріальної допомоги, то утримання з позивача прибуткового податку є неправомірним і суперечить положенням закону. При цьому суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо відмови ОСОБА_4 в задоволенні решти позовних вимог.

За змістом частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Так, статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

На час ухвалення постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 3 червня 2010 року № 2315-VІ (2315-17) , якою ОСОБА_4 було звільнено з посади судді Доманівського районного суду Миколаївської області, діяла стаття 43 Закону № 2862-ХІІ.

Ця норма згідно із підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ (2453-17) була чинною до 1 січня 2011 року.

Правило частини 3 статті 43 Закону № 2862-ХІІ, за яким було передбачено виплату вихідної допомоги судді, який пішов у відставку, без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку, було встановлено Законом України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус суддів" від 24 лютого 1994 року № 4015-XII (4015-12) .

Згідно з підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, до загального місячного оподатковуваного доходу фізичної особи включалися доходи у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, нарахованих (виплачених) платнику податків відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору. До винятків зі складу зазначеного оподатковуваного доходу, встановлених пунктом 4.3 зазначеної статті цього Закону, суми отриманої суддею вихідної допомоги на підставі частини 3 статті 43 Закону № 2862-ХІІ не включалися.

Таким чином, положення статей 3, 4 Закону № 889-IV прийняті пізніше порівняно з положеннями частини 3 статті 43 Закону № 2862-ХІІ, і за загальним правилом дії норм права у часі саме вони підлягали пріоритетному застосуванню до оподаткування вихідної допомоги, виплаченої позивачеві у зв'язку з його виходом у відставку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року № 1251-XII (чинного на час виникнення спірних відносин) ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільг щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Пунктом 22.2 статті 22 Закону № 889-IV передбачено, що у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, які містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.

Таким чином, положення статей 3, 4 Закону № 889-IV є спеціальними у застосуванні до спірних відносин порівняно з частиною 3 статті 43 Закону № 2862-ХІІ, оскільки на час їх виникнення саме Законом № 889-IV (889-15) визначалися правила оподаткування будь-яких доходів фізичних осіб, в тому числі і суддів.

Враховуючи викладене, а також те, що при вирішенні зазначених позовних вимог суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, про які йдеться у касаційній скарзі, то постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2013 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 березня 2012 року про відмову ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог, що була помилково скасована.

Згідно статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області - задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2013 року - скасувати.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 березня 2012 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.