Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Ткачука О.С., Гримич М.К., Колодійчука В.М., Іваненко Ю.Г., Умнової О.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, треті особи: Полтавська міська рада, Управління майном комунальної власності міста, Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради, про визнання дій виконавчого органу місцевого самоврядування незаконною бездіяльністю та про зобов'язання надання житла, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 14 грудня 2015 року,

У липні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, на обґрунтування якого вказав, що він на підставі ордера від 13 грудня 1985 року НОМЕР_1, виданого згідно з рішенням виконкому міської ради народних депутатів м. Полтави від 05 грудня 1985 року № 525 вселився в квартиру АДРЕСА_1.

09 серпня 1988 року він зареєструвався за вказаною адресою та проживав у цій квартирі до жовтня 2002 року, коли внаслідок порушень власницею квартири № 1 правил експлуатації газово-опалювальної печі в цьому будинку сталася пожежа, яка призвела до його руйнації.

17 жовтня 2002 року комісією складено акт про пожежу.

Згідно з технічним висновком Полтавського філіалу "НДІ проектреконструкція" Держбуду України від 29 жовтня 2002 року встановлено, що будинок належить до категорії "непридатний".

Згідно з рішенням виконкому Полтавської міської ради позивача було взято на квартирний облік з 19 травня 2004 року у зв'язку з проживанням у ветхому будинку та включено до пільгового списку за № 571. Однак дотепер позивач житло не отримав, продовжує бути зареєстрованим за вказаною адресою. Стверджує, що будинок було знесено, а на його місці зведено інший.

Виконком Полтавської міської ради прийняв рішення про проведення демонтажу будинку АДРЕСА_1 та списання з балансу вже після того, як його було знесено та зведено новий.

Позивач вважає, що факт знесення будинку встановлений рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11 жовтня 2013 року у справі за позовом КП "ЖЕО № 4" Полтавської міської ради до ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, згідно з яким у позові відмовлено та зазначено, що на час розгляду справи будинок на АДРЕСА_1 демонтований.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами надання житла, але йому пропонували квартири не придатні для проживання. Посилаючись на вимоги ст. 19 Конституції України та статей 110, 111, 113 ЖК УРСР просив позов задовольнити повністю.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 14 вересня 2015 року позов задоволено частково.

Зобов'язано виконавчий комітет Полтавської міської ради надати ОСОБА_6 благоустроєне жиле приміщення в м. Полтаві у межах норми жилої площі, яке відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 14 грудня 2015 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 вересня 2015 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Апеляційного суду Полтавської області від 14 грудня 2015 року, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходячи зі змісту рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 жовтня 2013 року, ряду документів про руйнування будинку в результаті пожежі, непридатність для проживання, його списання, демонтаж, а також враховуючи те, що підтверджено лише стан житлового будинку, а суть прийнятого рішення зводиться до його знесення, дійшов висновку про застосування ч. 2 ст. 111 ЖК УРСР, з урахуванням часу прийняття рішення про знесення та звернення до суду із позовом та про зобов'язання відповідача надати позивачу благоустроєне жиле приміщення м. Полтаві у межах норми жилої площі, яке відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що жодних рішень та дій Виконавчий комітет Полтавської міської ради щодо виселення позивача із зруйнованого внаслідок пожежі житлового будинку та здійснення знесення вже зруйнованого будинку не приймав та не вчиняв; факт знесення, демонтажу цього будинку на виконання рішення двадцять сьомої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 16 листопада 2012 року не зафіксовано, а тому застосування до спірних правовідносин щодо надання позивачу благоустроєного жилого приміщення в результаті руйнації 17 жовтня 2002 року внаслідок пожежі житлового будинку на АДРЕСА_1, правових норм, які містяться в статтях 110, 111 ЖК України, є безпідставним, і, відповідно, у Виконавчого комітету Полтавської міської ради не виникло обов'язку щодо надання позивачу житлового приміщення без дотримання принципу черговості, визначеного ст. 43 ЖК УРСР та п. 38 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470 (470-84-п) .

Проте з висновком апеляційного суду повністю погодитись не можна.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статей 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій установлено, що на підставі ордера від 13 грудня 1985 року НОМЕР_1, виданого згідно з рішенням виконкому міської ради народних депутатів м. Полтави від 05 грудня 1985 року № 525, позивач вселився в квартиру АДРЕСА_1.

09 серпня 1988 року ОСОБА_6 зареєструвався за вказаною адресою.

Унаслідок порушень власницею квартири № 1 правил експлуатації газово-опалювальної печі у цьому будинку сталася пожежа, яка призвела до його руйнації; 17 жовтня 2002 року комісією складено акт про пожежу.

Із технічного висновку Полтавського філіалу "НДІ проектреконструкція" Держбуду України від 29 жовтня 2002 року та рішення Виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 10 лютого 2004 року випливає, що квартиру ОСОБА_6 визнано не придатною для проживання.

Відповідно до рішення Полтавської міської ради від 16 листопада 2012 року дозволено списати та провести демонтаж житлового будинку на АДРЕСА_1.

З акта перевірки житлових умов заявника від 16 березня 2004 року та листа Госпрозрахункової житлово-експлуатаційної дільниці № 4 вбачається, що будинок згорів, зруйнований, непридатний для житла.

Позивача було взято на квартирний облік з 19 травня 2004 року та включено до пільгового списку за № 57.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 13 липня 2011 року скасовано рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 травня 2011 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про зобов'язання Виконавчого комітету Полтавської міської ради надати йому позачергово у постійне користування житлове приміщення в порядку пільгового списку відповідно до ст. 47 ЖК УРСР та зазначено, що, зобов'язуючи Виконавчий комітет Полтавської міської ради надати позивачу позачергово квартиру, порушується черговість надання жилих приміщень, а також порушуються права осіб, які поставлені на квартирний облік раніше ОСОБА_6

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 20 листопада 2013 року, відмовлено у задоволенні позову КП "ЖЕО № 4" Полтавської міської ради до ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та встановлено, що будинок на АДРЕСА_1 демонтований.

Відповідно до ст. 110 ЖК УРСР громадяни виселяються з жилих будинків державного і громадського житлового фонду з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення, якщо: будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню; будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом; будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий.

Згідно з ч. 2 ст. 111 ЖК УРСР якщо будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, у зв'язку з непридатністю для проживання підлягає знесенню або будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий, інше благоустроєне жиле приміщення надається виселюваним державною, кооперативною або іншою громадською організацією, якій належить будинок, що підлягає знесенню, або якій призначається підлягаючий переобладнанню будинок (жиле приміщення), а в разі відсутності цієї організації чи неможливості надання нею жилого приміщення - виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

Статтею 112 ЖК УРСР передбачено, що якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом, громадянам, виселення з цього будинку (жилого приміщення), інше благоустроєне жиле приміщення залежно від належності будинку надається виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів чи державною, кооперативною або іншою громадською організацією, а в разі неможливості надання жилого приміщення цією організацією - виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

Апеляційний суд, порушуючи вимоги статей 303, 304 ЦПК України, не звернув уваги на те, що ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом про визнання незаконною бездіяльності органу місцевого самоврядування та надання житла в порядку ст. ст. 110, 111, 113 ЖК УРСР, а також на те, що закон не пов'язує обов'язок надання квартири з постановленням на квартирний облік у випадку, передбаченому ст. 111 ЖК УРСР.

Крім того, відсутність рішення про визнання будинку не придатним для проживання або таким, що підлягає знесенню, не є підставою для відмови у виселенні з такого житла з наданням іншого благоустроєного приміщення.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки у застосуванні процесуального закону, у зв'язку з чим рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 14 грудня 2015 року скасувати, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 вересня 2015 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.