Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Хопти С.Ф.,

Черненко В.А., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_3 до спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут", треті особи: ОСОБА_4, Світловодська міська рада Кіровоградської області, товариство з обмеженою відповідальністю "Політрейд", про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 15 березня 2016 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_3звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що він працював на спільному підприємстві товаристві з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (далі - СП ТОВ "Світловодськпобут") на посаді генерального директора. 14 квітня 2015 йому стало відомо про існування протоколу зборів учасників СП ТОВ "Світловодськпобут", на яких вирішено питання його звільнення та призначення на дану посаду ОСОБА_4 Отримавши поштою трудову книжку, він дізнався, що був звільнений з посади генерального директора згідно з протоколом співзасновників СП ТОВ "Світловодськпобут" від 3 квітня 2015 року № 03/04-15 та наказом генерального директора СП ТОВ "Світловодськпобут" від 9 липня 2015 року № 104/К на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи.

Зазначав, що звільнення фактично відбулось 14 квітня 2015 року, оскільки у витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 15 квітня 2015 року з цього часу керівником СП ТОВ "Світловодськпобут" значиться ОСОБА_4 До того ж під час звільнення він знаходився у відпустці.

ОСОБА_3 вважав, що звільнення його з роботи відбулось з порушенням норм трудового законодавства, тому просивсуд визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора СП ТОВ "Світловодськпобут" від 9 липня 2015 року № 104/К, поновити його на посаді генерального директора СП ТОВ "Світловодськпобут" та стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 серпня 2015 року до участі в справі в якості третьої особи залучено Світловодську міську раду Кіровоградської області.

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2015 року до участі в справі в якості третьої особи залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Політрейд" (далі - ТОВ "Політрейд").

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 15 березня 2016 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано наказ генерального директора СП ТОВ "Світловодськпобут" від 9 липня 2015 року № 104/К про звільнення ОСОБА_3 незаконним. Поновлено ОСОБА_3 на посаді генерального директора СП ТОВ "Світловодськпобут" з 9 липня 2015 року. Стягнуто з товариства на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 62 597 грн 54 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати в розмірі 11 885 грн 62 коп.

У касаційній скарзі СП ТОВ "Світловодськпобут" просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що наказ генерального директора СП ТОВ "Світловодськпобут" від 9 липня 2015 року № 104/К про звільнення ОСОБА_3 видано з порушенням вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП України та поза межами повноважень генерального директора СП ТОВ "Світловодськпобут", визначених статутом підприємства. Крім того, суд стягнув на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Проте повністю погодитись із такими висновками судів не можна, оскільки до них суди дійшли з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_3 призначений на посаду генерального директора СП ТОВ "Світловодськпобут" 20 вересня 2013 року. Згідно з наказом генерального директора СП ТОВ "Світловодськпобут" ОСОБА_4 від 9 липня 2015 року № 104/К про припинення трудового (контракту) ОСОБА_3 звільнений з посади генерального директора СП ТОВ "Світловодськпобут" з 9 липня 2015 року на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

У п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) судам роз'яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

За положеннями п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених ст. 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Пунктом 1.2. статуту СП ТОВ "Світловодськпобут" передбачено, що учасниками товариства є юридичні особи за законодавством України: ТОВ "Політрейд" та Світловодська міська рада Кіровоградської області.

Відповідно до п. 8.7.2. статуту СП ТОВ "Світловодськпобут" (із змінами та доповненнями) генеральний директор СП ТОВ "Світловодськпобут" призначається і звільняється з посади Зборами учасників.

Так, із протоколу зборів учасників СП ТОВ "Світловодськпобут": ТОВ "Політрейд" та Світловодської міської ради Кіровоградської області, № 03/04-15, які відбулися 3 квітня 2015 року, вбачається, що ОСОБА_3 був звільнений з посади генерального директора СП ТОВ "Світловодськпобут" за рішенням зборів учасників СП ТОВ "Світловодськпобут" на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП України у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

У п. 1 ч. 6 ст. 130 ЦПК України передбачено, що якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд уточнює позовні вимоги.

Проте суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач був звільнений з посади генерального директора на підставі рішення зборів учасників СП ТОВ "Світловодськпобут" від 3 квітня 2015 року та у порядку, передбаченому п. 1 ч. 6 ст. 130 ЦПК України, не уточнив позовні вимоги щодо оспорювання зазначеного рішення.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України (322-08) при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядкомобчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року № 6-648цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Разом з тим суд неправильно застосував ст. 235 КЗпП України, ст. 27 Закону України "Про оплату праці" та Порядок, визначивши не середньоденний, а середньомісячний заробіток за два місяці перед звільненням.

Вирішуючи спір, суди на зазначені вище положення закону уваги не звернули, у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 315 ЦПК України не встановили фактичних обставин справи, не надали належної правової оцінки доказам і доводам сторін та дійшли передчасного висновку про задоволення позову.

За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час розгляду якої суду належить урахувати викладене, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" задовольнити частково.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 15 березня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.