Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого: Штульман І.В. (доповідач), суддів: Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., - розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Лубенського міського відділу (з обслуговування міста Лубни та Лубенського району) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року, -

У жовтні 2013 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, у якому з урахуванням уточнених у грудні 2013 року позовних вимог просив: скасувати накази Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 7 серпня 2013 року № 986 та від 19 грудня 2013 року № 591 о/с; поновити його на службі в органах внутрішніх справ на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Лубенського міського відділу (з обслуговування міста Лубни та Лубенського району) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано накази Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 7 серпня 2013 року № 986 та від 19 грудня 2013 року № 591 о/с в частині звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ. Поновлено позивача на службі в органах внутрішніх справ на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Лубенського міського відділу (з обслуговування міста Лубни та Лубенського району) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області з 20 грудня 2013 року. Стягнуто з Лубенського міського відділу (з обслуговування міста Лубни та Лубенського району) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 грудня 2013 року по 27 грудня 2013 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач ОСОБА_4 проходив службу в органах внутрішніх справ, остання займана посада - старший дільничний інспектор міліції сектору дільничних інспекторів міліції Лубенського міського відділу (з обслуговування міста Лубни та Лубенського району) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області.

За поданням ВВБ в Полтавській області ДВБ Міністерства внутрішніх справ України щодо неправомірних дій старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Лубенського міського відділу (з обслуговування міста Лубни та Лубенського району) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області капітана міліції ОСОБА_4 було проведено службове розслідування, за наслідками якого складено відповідний висновок, затверджений 5 серпня 2013 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області полковником міліції Савченком І.В.

Згідно вказаного висновку ОСОБА_4 підлягає звільненню з органів внутрішніх справ за скоєння вчинку, що дискредитує звання працівника органів внутрішніх справ.

7 серпня 2013 року Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області видано наказ № 986 про звільнення позивача з органів внутрішніх справ за скоєння вчинку, що дискредитує звання працівника органів внутрішніх справ (пункт 1 наказу).

У цьому наказі зазначено, що службовим розслідуванням було встановлено, що ОСОБА_4 в ході виконання своїх службових обов'язків допустив неділові стосунки з обвинуваченим у скоєнні злочину, у своїх висловлюваннях свідомо ігнорував інтересам служби, що виражалося у бажанні настання негативних наслідків по кримінальному провадженню, яке було порушене відносно громадянина ОСОБА_6, у вигляді уникнення останнім кримінальної відповідальності.

Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 19 грудня 2013 року № 591 о/с капітана міліції ОСОБА_4, старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Лубенського міського відділу (з обслуговування міста Лубни та Лубенського району) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, звільнено з органів внутрішніх справ у запас за пунктом 66 (за сконання вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) (далі - Положення № 114).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності факту вчинення позивачем дій, що дискредитують звання працівника органів внутрішніх справ.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюються Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-XII (565-12) (чинним на час виникнення спірних відносин), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (3460-15) (далі - Дисциплінарний статут), та Положенням № 114 (114-91-п) .

Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63-65 Положення № 114 (114-91-п) .

Окремо пунктами 66 і 67 Положення № 114 (114-91-п) передбачені підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.

Так, в пункті 66 Положення № 114 (114-91-п) зазначено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Отже, за порушення службової дисципліни на осіб рядового і начальницького складу може бути накладене дисциплінарне стягнення відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, а в разі скоєння особою вчинку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби, таку особу може звільнено за пунктом 66 Положення № 114 (114-91-п) .

Тобто, дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ є самостійною й спеціальною підставою для звільнення осіб, та за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Звільнення за пунктом 66 Положення № 114 (114-91-п) є найсуворішою санкцією відповідальності працівника органів внутрішніх справ і може мати місце лише тоді, коли достеменно доведено, що особа скоїла проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на неї обов'язкам, підриває довіру до неї як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання особою своїх обов'язків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ за пунктом 66 Положення № 114 (114-91-п) слугувало те, що він в ході виконання своїх службових обов'язків допустив неділові стосунки з обвинуваченим у скоєнні злочину, у своїх висловлюваннях свідомо ігнорував інтересам служби, що виражалося у бажанні настання негативних наслідків по кримінальному провадженню, яке було порушене відносно громадянина ОСОБА_6, у вигляді уникнення останнім кримінальної відповідальності.

При цьому суди зазначили, що згідно постанови старшого слідчого Лубенської міжрайонної прокуратури від 27 червня 2013 року про закриття кримінального провадження, за результатами досудового розслідування даного кримінального провадження матеріалів та об'єктивних даних, які підтверджують доводи ОСОБА_6 про отримання хабара з боку співробітників Лубенського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, здобуто не було. З наявних матеріалів досудового розслідування факт відсутності в діях працівників міліції порушень вимог чинного законодавства підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Також суди першої та апеляційної інстанцій звернули увагу на те, що відповідно до пояснень ОСОБА_6 неправомірні дії працівника міліції мали місце восени 2012 року, коли він перебував під адміністративним наглядом після звільнення з місць позбавлення волі, тоді як повідомлено про ці події ОСОБА_6 було лише після затримання його ОСОБА_4 для притягнення до кримінальної відповідальності за порушення адміністративного нагляду в квітні 2013 році, що ставить під сумнів достовірність пояснень ОСОБА_6

Суди встановили, що матеріали службового розслідування містять суттєві суперечності, внаслідок яких неможливо визначити які саме дії вчинив ОСОБА_4 В одному абзаці висновку службового розслідування зазначається, що він вимагав від ОСОБА_6 1500 гривень за непритягнення його до відповідальності за порушення адміністративного нагляду, а в іншому, - що ОСОБА_4 вимагав від ОСОБА_6 1500 гривень за передачу його справи про адміністративний нагляд з Лубенського міського відділу до Полтавського районного відділу.

Також суди попередніх інстанцій взяли до уваги, що відповідачем не надано суду доказів, які відповідно до матеріалів звільнення підтверджують факт вчинення позивачем дій, що дискредитують звання працівника органів внутрішніх справ, зокрема диск з аудіозаписом розмови, який згідно листа Управління Служби безпеки України в Полтавській області від 18 липня 2013 року № 14/3224п було направлено на адресу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, а також платіжні квитанції про перерахування ОСОБА_6 на картку ОСОБА_7 незаконної грошової винагороди в розмірі 1150 гривень, про що йдеться у поданні начальника ВВБ в Полтавській області ДВБ Міністерства внутрішніх справ України від 15 липня 2013 року.

За таких обставин, коли факт скоєння ОСОБА_4 вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, який би міг бути підставою для його звільнення з органів внутрішніх справ за пунктом 66 Положення № 114, не доведений, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про наявність підстав для визнання протиправними і скасування оспорюваних наказів Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 7 серпня 2013 року № 986 та від 19 грудня 2013 року № 591 о/с в частині звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ, з поновленням його на службі в органах внутрішніх справ на займаній посаді та стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За змістом частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують встановлених судами обставин справи та їх висновків.

Згідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Лубенського міського відділу (з обслуговування міста Лубни та Лубенського району) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.