520/3441/15-ц - 07.09.2016 Прийняття - Юридический Харьков плюс

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" про зобов'язання здійснити зарахування неправомірно списаних коштів за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 лютого 2016 року,

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що між ним та публічним акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") було укладено договір про відкриття карткового рахунку. З 17 січня 2015 по 20 січня 2015 року він здійснив 5 платежів в інтернет магазині, а саме: 17 січня 2015 року о 18:01 год. на суму 40,91 доларів США; 19 січня 2015 року о 10:12 год. на суму 121,34 доларів США; 19 січня 2015 року о 16:14 год. на суму 96,49 доларів США; 19 січня 2015 року о 15:57 год. на суму 13,16 доларів США; 20 січня 2015 о 10:51 год. на суму 200,31 доларів США. Сума кожного платежу була заблокована спочатку за курсом платіжної системи VISA у розмірі 15,87-15,89 грн. за долар США. Списання платежів відбулося за курсом 16,53 грн. за долар США, тобто за офіційним курсом продажу долара в ПАТ "Укргазбанк" на момент списання. Позивач здійснював оплату гривневою інтернет-карткою, проте з його картки було додатково списано 5 комісій за 22 січня 2015 року на суму 202 грн. 87 коп., за 22 січня 2015 року на суму 601 грн. 73 коп., за 22 січня 2015 року на суму 478 грн. 39 коп., за 23 січня 2015 року на суму 65 грн. 26 коп. та за 23 січня 2015 року на суму 993 грн. 34 коп.

19 січня 2015 року банк на своєму веб-сайті оприлюднив інформацію про зміну тарифів на обслуговування платіжних карток в односторонньому порядку, зокрема, встановив 30 % комісії до курсу продажу валюти при конвертації.

Посилаючись на те, що зазначені дії відповідача суперечать його публічній пропозиції на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб-власників "Ощадних" рахунків, а списання додаткових коштів у розмірі 2 341 грн. 59 коп. призвело до утворення на його платіжній картці овердрафту у розмірі 2 077 грн. 64 коп., позивач просив зобов'язати відповідача зарахувати неправомірно списані грошові кошти у розмірі 2 341 грн. 59 коп. на його рахунок.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10 лютого 2016 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Зобов'язано ПАТ АБ "Укргазбанк" зарахувати неправомірно списані грошові кошти у розмірі 2 341 грн. 59 коп. на картковий рахунок ОСОБА_3, відкритий у ПАТ АБ "Укргазбанк".

У касаційній скарзі ПАТ АБ "Укргазбанк" просить скасувати судові рішення, посилаючись неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що банк розмістив оголошення про односторонню зміну тарифів 19 січня 2015 року, тому відповідно до умов договору застосування цих тарифів можливе лише через 30 днів, а саме з 18 лютого 2015 року. Отже, банк неправомірно здійснив списання грошових коштів з карткового рахунку позивача за підвищеними тарифами у січні 2015 року.

Апеляційний суд погодився із висновками районного суду, зазначивши при цьому також про те, що підписання позивачем заяви-анкети від 01 жовтня 2014 року про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб-власників "Ощадних" рахунків не може вважатися згодою на поетапну конвертацію та списання грошових коштів з карткового рахунку.

Проте повністю з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону судове рішення апеляційної інстанції не відповідає.

Судами встановлено, що 01 жовтня 2014 року ОСОБА_3 підписав заяву-анкету, відповідно до умов якої приєднався до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб-власників "Ощадного" рахунків.

З 17 січня 2015 по 20 січня 2015 року ОСОБА_3 здійснив 5 платежів в інтернет магазині, а саме: 17 січня 2015 року о 18:01 год. на суму 40,91 доларів США; 19 січня 2015 року о 10:12 год. на суму 121,34 доларів США; 19 січня 2015 року о 16:14 год. на суму 96,49 доларів США; 19 січня 2015 року о 15:57 год. на суму 13,16 доларів США; 20 січня 2015 о 10:51 год. на суму 200,31 доларів США.

19 січня 2015 року банк на своєму веб-сайті розмістив інформацію про зміну тарифів на обслуговування платіжних карток, зокрема щодо односторонньої зміни тарифів на використання платіжних карток, зокрема до 30 % комісії до курсу продажу валюти при конвертації.

Суми зазначених вище платежів були заблоковані спочатку за курсом платіжної системи VISA на рівні 15,87-15,89 грн. за долар США. Списання платежів відбулося за курсом 16,53 грн. за долар США, тобто за офіційним курсом продажу долара в ПАТ "Укргазбанк" на момент списання.

Пред'являючи позов, ОСОБА_3 посилався на те, що зазначені дії відповідача суперечать його публічній пропозиції на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб-власників "Ощадних" рахунків.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 1, 2 ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Апеляційний суд не врахував та не дав належної оцінки посиланням відповідача на те, що ситуація, яка склалася на валютному ринку на час спірних операцій, передбачала одночасне існування двох курсів купівлі-продажу іноземних валют: індикативний курс Національного банку України та реальний курс, за яким банки та клієнти могли фактично придбати іноземну валюту, а різниця між офіційним та реальним курсом становила близько 30 %.

Відповідно до п. 6.2 договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у формі публічної пропозиції (далі - договір) клієнт підтверджує, що він ознайомлений та згоден з правилами платіжної системи MasterCard Europe S.A. (Бельгія), VISA International (США) та УкрКарт (Україна) (правила платіжної системи). Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд апеляційної інстанції не дав належної правової оцінки посиланням відповідача на те, що під час проведення операцій з безготівкової оплати товарів чи послуг та операцій по видачі готівкових грошових коштів у банківських установах та банкоматах за межами України за допомогою платіжної картки, рахунок до якої відкрито в національній валюті України, в залежності від країни, в якій проводилася операція, валюти карткового рахунку та правил платіжної системи, до якої належить картка, конвертація та списання коштів здійснюється в два етапи. На першому етапі сума блокується на картковому рахунку у валюті цього рахунку (від 2-х до 30 робочих днів), а на другому етапі (2-10 днів після проведення операції) проходить фактичне списання грошових коштів з карткового рахунку за комерційним курсом банку, що діє на день списання.

Апеляційний суд у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України не перевірив та не спростував посилань банку на те, що у зв'язку з затримкою між блокуванням суми на рахунку та її фактичним списанням при коливанні валютного курсу, виникла різниця між заблокованою сумою та фактично списаною.

Відповідно до п. 3.11 договору клієнт доручив банку здійснювати списання коштів з карткового рахунку на суму операцій, виконаних за допомогою платіжної картки, на підставі та відповідно до платіжних повідомлень еквайрів, відповідно до умов, встановлених в законодавстві та правилах платіжної системи.

Згідно з п. 3.13 договору за надання послуг (здійснення операцій), що передбачені цим договором, банк отримує плату в розмірі та в строки, які передбачені тарифами банку, що оприлюднені на сайті банку.

Пунктом 3.14 договору встановлено, що приєднанням до цього договору клієнт погоджується із здійсненням банком перерахунку суми операції, що здійснена у валюті відмінній від валюти "Ощадного" рахунку, у валюті "Ощадного рахунку" за курсом, який визначається на поточний комерційний курс (продажу) валюти банком по операціях з використанням платіжних карток, що діє на дату списання коштів з "Ощадного" рахунку клієнта; із тим, що при здійсненні перерахунку суми операції у валюту "Ощадного" рахунку можуть виникнути курсові різниці внаслідок того, що курс перерахунку по видаткових клієнтських операціях може відрізнятися на день проведення операції та на день списання коштів з рахунку клієнта; із тим, що в результаті виникнення курсових різниць при перерахунку суми операції у валюту "Ощадного" рахунку у клієнта може виникнути заборгованість перед банком, яка підлягає погашенню в повному обсязі в день її виникнення на "Ощадному" рахунку клієнта.

У п. 8.3.1 договору встановлено, що банк вправі в односторонньому порядку вносити зміни та доповнення до тарифів на послуги, що надаються держателю платіжної картки, шляхом вчинення одностороннього письмового правочину банку.

19 січня 2015 року ПАТ АБ "Укргазбанк" вчинив односторонній правочин, відповідно до якого була введена комісія за операціями безготівкової оплати товарів чи послуг та операціями видачі готівкових коштів у банківських установах та банкоматах на території України за допомогою платіжної картки, відкритої в національній валюті України.

Суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України не перевірив посилань відповідача на те, що введення вказаної комісії зрівняло курс валют в ПАТ АБ "Укргазбанк" по платіжних картках із відповідними кусами в інших банках України та призвело до приведення кусу валюти в цьому банку до ринкового.

Отже, апеляційний суд не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, та норми права, які регулюють ці правовідносини, не перевірив доводів та наданих сторонами доказів, належним чином не перевірив правильності й справедливості рішення суду першої інстанції.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом апеляційної інстанції не встановлені, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на новий апеляційний розгляд.