Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В., Савченко В.О., Ступак О.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: відділ державної виконавчої служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції, орган опіки та піклування Шосткинської міської ради, Шосткинський міжрайонний прокурор, про зняття арешту з майна, виключення з акта опису майна, його повернення та визнання права власності на майно, за касаційною скаргоюОСОБА_6 на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 16 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду Сумської області від 15 лютого 2016 року,

У серпні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, який неодноразово уточнював і доповнював, і остаточно просив суд зняти арешт з майна, яке належить йому, фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6, описане в актах опису і арешту майна від 2 та 3 липня 2014 року, складених державним виконавцем Городничою А.В.; виключити з цих актів майно на загальну суму 183 510 грн; зобов'язати відділ державної виконавчої служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції повернути йому це майно та визнати за ним право власності на нього, посилаючись на те, що він є фізичною особою - підприємцем, займається роздрібною торгівлею на ринку з лотка, що є єдиним джерелом йогоіснування, сплачує податок за спрощеною системою оподаткування. Вироком Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 12 березня 2011 року він був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України. Відповідно до вироку з нього, як з фізичної особи, на користь потерпілих було стягнуто кошти на відшкодування майнової та моральної шкоди, і після звернення до відділу державної виконавчої служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції стягувачів - відповідачів у справі, рішення суду виконується примусово. 2 та 3 липня 2014 року державним виконавцем Городничою А.В. на його робочому місці, а саме: на ринку на вул. Прорізна, 4 у м. Шостка було складено акти опису і арештоване майно, яке належало йому як фізичній особі - підприємцю. При цьому майно не оцінили, не вказали ні розмір описаного одягу, ні з якого матеріалу виготовлений одяг, яка вартість одного екземпляру одягу, забрали ключі від контейнера, де знаходилось майно, опечатали його.

Позивач вважав такі дії державного виконавця протиправними, оскільки акти опису майна складено не на його майно, як боржника, а на його майно, як фізичної особи - підприємця; указані акти складені у відсутності постанови про накладення арешту на майно суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи - підприємця; арешт незаконно накладено на майно фізичної особи - підприємця, оскільки не існує рішення суду про накладення арешту на майно фізичної особи - підприємця і відповідного виконавчого листа; судом стягнуто кошти на відшкодування майнової та моральної шкоди, як з фізичної особи, і завдана шкода не пов'язана з підприємницькою діяльністю; понятим був працівник виконавчої служби; майно описано та арештовано, незважаючи на часткове погашення шкоди; не вживаються заходи щодо арештованого автомобіля боржника.

Позивач вважав, що такі неправомірні дії спрямовані на те, щоб припинити його підприємницьку діяльність і позбавити його засобів існування.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 16 грудня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 15 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції змінено, виключено із його мотивувальної частини висновки суду щодо підстав відмови у позові.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення не відповідають цим вимогам.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що актами державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції від 2 та 3 липня 2014 року описано та накладено арешт на майно боржника під час примусового виконання виконавчих листів, виданих 25 червня 2012 року Шосткинським міськрайонним судом Сумської області на виконання судових рішень (а. с. 37-39, 108-110, т. 1). Також було проведено оцінку описаного та арештованого майна, з якою позивач погодився.

Відповідно до актів від 10 та 11 червня 2015 року майно, описане та вилучене згідно з актами від 2 та 3 липня 2014 року, повернуто позивачу. При цьому під час розгляду справи позивач претензій до виконавців щодо повернутого майна не мав.

З урахуванням цих обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що в діях державного виконавця відсутні дії, які б свідчили про неправомірність прийнятих ним рішень, а сукупність дій та заходів проведено у межах наданих йому повноважень і прав, що були направлені на реальне виконання рішення суду з метою захисту інтересів стягувача. Таким чином, дії державного виконавця відповідали вимогам Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Однак із таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України (1618-15) .

Згідно із ч. 1 ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Суд першої інстанції, у порушення вимог ч. 4 ст. 10, ст. 33 ЦПК України, не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та не визначився зі складом осіб, які повинні брати участь у справі, та не залучив їх до участі у справі у якості сторони. Зокрема, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції залишив поза увагою, що відповідачем у даній справі є ОСОБА_7, а зміст заявлених ОСОБА_6 позовних вимог зводиться до надання оцінки діям державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції, яка залучена до участі у справі в якості третьої особи. Однак права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі, передбачені ст. 27 ЦПК України, а сторін у справі, згідно зі ст. 30 ЦПК України - позивача і відповідача, передбачені ст. 31 ЦПК України, а тому є різними за своїм процесуальним обсягом.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, який стосується дій відділу державної виконавчої служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції, не вирішив питання щодо залучення його до участі у справі як відповідача, чим позбавив останнього прав, передбачених вказаними вище нормами процесуального закону.

У той же час апеляційний суд, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, не мав процесуальної можливості усунути вказані вище недоліки, допущені судом першої інстанції.

Отже, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди залишили поза увагою вищенаведене, а тому, оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені як судом першої інстанції, так і апеляційним судом, то рішення цих судів підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду і цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 16 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду Сумської області від 15 лютого 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.