Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д., суддів: Журавель В.І., Хопти С.Ф., Черненко В.А., Штелик С.П.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Косівщинська" про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості із орендної плати за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Сумського районного суду Сумської області від 03 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 10 лютого 2016 року,

У січні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Косівщинська" (далі - ТОВ "Агрофірма Косівщинська") про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості із орендної плати.

Зазначав, що він є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,72 га, що розташована на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області. За договором від 10 січня 2005 року він передав указану земельну ділянку в оренду ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" на 5 років. Додатковим договором від 01 січня 2009 року збільшено строк оренди до 10 років та визначено оренду плату у розмірі 1083 грн 75 коп. на рік, що становить 3,0 % від нормативної грошової оцінки земельної частки (паю). Разом з тим, обов'язок щодо внесення орендного платежу у 2011 та 2012 роках орендарем виконано несвоєчасно - лише у грудні 2013 року, що свідчить про систематичну несплату орендної плати протягом двох років. Крім цього, спірні суми виплачено без проведення індексації.

Посилаючись на викладені обставини та уточнивши позов, ОСОБА_6 просив стягнути із ТОВ "Агрофірма Косівщинська" на його користь 2 636 грн 95 коп., із яких: 2 005 грн 54 коп. - борг із орендної плати, 120 грн - 3 % річних, 511 грн 41 коп. - інфляційні нарахування; розірвати договір оренди землі від 10 січня 2005 року.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 03 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 10 лютого 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судові рішення у частині відмови у задоволенні позову про розірвання договору оренди землі та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Участині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором оренди землі судові рішення не оскаржуються, тому в силу ч. 1 ст. 335 ЦПК України в цій частиніне переглядаються.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про розірвання договору оренди землі, суд першої інстанції виходив із того, що факт несвоєчасної сплати орендної плати за спірні періоди не свідчить про систематичне невиконання стороною договірних зобов'язань і не може бути підставою для розірвання договору оренди землі.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, зазначивши також про те, що факту систематичної несплати орендної плати та невиконання відповідачем обов'язків, передбачених ст. ст. 24, 25 Закону України "Про оренду землі", не встановлено.

Проте повністюпогодитись із висновком апеляційного суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судами встановлено, що згідно з державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 24 січня 2000 року ОСОБА_6 на праві власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2, 72 га, що розташована на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області.

10 січня 2005 року між ОСОБА_6 та ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, зареєстрований 12 вересня 2006 року у Сумському районному відділі Сумської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України".

За п. п. 10-12 цього договору позивач надав спірну земельну ділянку відповідачу у користування строком на 5 років на умовах сплати останнім орендної плати у розмірі 442 грн, що становить 1, 5 % від грошової оцінки земельного паю, яка вноситься до 30 числа останнього у звітному періоді місяця і обчислюється з урахуванням індексів інфляції.

Додатковим договором до вказаного договору, укладеним сторонами 01 січня 2009 року та зареєстрованим 11 жовтня 2010 року, збільшено строк оренди до 10 років та визначено оренду плату у розмірі 1083 грн 75 коп. на рік, що становить 3,0 % від нормативної грошової оцінки земельної частки (паю).

30 грудня 2013 року згідно з видатковими касовими ордерами № 301234 та № 301235 ОСОБА_6 виплачено 3425 грн 78 коп. орендної плати за 2011-2013 роки (а. с. 34, 35).

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Так, п. 12 договору оренди землі, укладеного між сторонами, встановлено, що орендна плата вноситься до 30 числа останнього у звітному році місяця, тобто до 30 грудня кожного року дії договору оренди землі.

Судом встановлено, що орендна плата за 2011 - 2012 роки була сплачена 30 грудня 2013 року, тобто в указані роки орендар не платив орендну плату, чим порушив умови договору оренди.

При цьому несвоєчасна сплата означає несплату певної суми грошових коштів у певний строк, зокрема, в даному випадку, у строк, передбачений договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України (2768-14) та іншими законами України.

У п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що спірні правовідносини передбачають систематичну несплату орендної плати як підставу для розірвання договору оренди.

Зазначена позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року № 6-146цс12, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Отже, у порушення вимог ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України апеляційний суд на зазначені вище обставини справи уваги не звернув; не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог; не надав належного правового обґрунтування та оцінки п. 12 договору оренди землі; не врахував наявність вини відповідача у порушенні зобов'язання щодо сплати орендної плати за 2011-2012 роки та дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про розірвання договору оренди землі.

За таких обставин ухвала апеляційного суду в частині позовних вимог про розірвання договору оренди землі підлягає скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Сумської області від 10 лютого 2016 року скасувати у частині вирішення вимог про розірвання договору оренди землі, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.