Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Ткачука О.С., Висоцької В.С., Колодійчука В.М., Іваненко Ю.Г., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку, витрат від інфляції за час затримки розрахунку, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року,

У травні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду з даним позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що 19 квітня 2013 року її було переведено на посаду провідного менеджера по роботі з бізнес-клієнтами відділення № 1 Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" (далі - ПАТ "Платинум Банк") в м. Луганську, відділу продажів Північно-Східного регіону Управління бранч - продажів департаменту продажів (наказ від 01 квітня 2013 року № 1186-К).

Зазначила, що з 19 квітня 2013 року по 01 серпня 2014 року вона вчасно та у повному обсязі отримувала заробітну плату, але внаслідок подій, які сталися в Луганській та Донецькій областях, що призвели до поступового припинення роботи відділення, з 01 серпня по 01 грудня 2014 року отримувала заробітну плату не в повному обсязі, а з 01 грудня 2014 року без повідомлення причин відповідач перестав здійснювати нарахування та виплату заробітної плати взагалі.

Пояснила, що 06 квітня 2015 року її було звільнено у зв'язку зі скороченням штату працівників, згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України, відповідно до наказу № ІМВ/К-00610 від 01 квітня 2015 року та при звільненні було виплачено лише вихідну допомогу та компенсацію за 17 днів невикористаної відпустки, про що свідчить довідка і наказ.

Вважає дії відповідача щодо невиплати заробітної плати за період з 01 грудня 2014 року по 06 квітня 2015 року незаконними та необґрунтованими у зв'язку з тим, що у цей період вона перебувала у трудових відносинах із ПАТ "Платинум Банк", та просить задовольнити позовні вимоги, а саме: стягнути з відповідача на її користь заборгованість із заробітної плати за період з 01 грудня 2014 року по 06 квітня 2015 року (дата звільнення) в сумі 41 548, 59 грн, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 06 квітня по 15 травня 2015 року в сумі 11 461,68 грн та втрати від інфляції за період затримки розрахунку в сумі 3 685, 89 грн.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, мотивуючи свої вимоги тим, що судами порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності підстав, передбачених ст. 113 КЗпП України, для виплати позивачу середнього заробітку за час простою.

Так, як установлено судами попередніх інстанцій, 15 березня 2012 року позивача було прийнято на роботу до ПАТ "Платинум Банк" на посаду менеджера по роботі з бізнес-клієнтами у відділення № 1 м. Луганська на підставі наказу від 15 березня 2012 року № 1326-К.

06 квітня 2015 року ОСОБА_6 було звільнено з посади провідного менеджера відділення № 1 ПАТ "Платинум Банк" в м. Луганську у зв'язку із скороченням штату працівників, згідно з п. 1 ч. 40 КЗпП України (322-08) , що підтверджується наказом від 01 квітня 2015 року № ІМВ/К-00610.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/14 (405/2014) введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Згідно з наказом Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07 жовтня 2014 року № 33/б/а Донецька та Луганська області з 07 квітня 2014 року визначені районами проведення антитерористичної операції.

За повідомленнями Інформаційно-аналітичного центру Ради національної безпеки і оборони України у містах Донецької та Луганської областей, зокрема й у місті Луганську, з 01 серпня 2014 року органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

23 липня 2014 року постановою Правління Національного банку України № 436 визнано, що на території Донецької, Луганської областей та Автономної Республіки Крим склалася ситуація, яка унеможливлює роботу банківської системи у звичайному порядку; з метою забезпечення фінансування потреб держави та життєдіяльності населення, на виконання вимог Інструкції щодо організації роботи банківської системи в надзвичайному режимі, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 22 липня 2014 року № 435 (v0435500-14) , запроваджено, починаючи з 24 липня 2014 року, надзвичайний режим роботи банківської системи в Донецькій, Луганській областях та Автономній Республіці Крим .

Надзвичайний режим роботи, у розумінні Інструкції, передбачає порядок проведення банківських операцій, опис змін у технологіях їх проведення, окремі питання організації діяльності банків України у разі виникнення нештатного режиму, що унеможливлює роботу банківської системи у звичайному порядку.

Відповідно до п. 6 цієї Інструкції керівники банків у разі запровадження надзвичайного режиму роботи мають насамперед уживати заходів, спрямованих на забезпечення збереження життя і здоров'я працівників.

Керівник банку залежно від ситуації, що склалася, приймає рішення щодо: проведення евакуації працівників, матеріальних та культурних цінностей відповідно до розроблених планів евакуації.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про Національний банк України", Правління Національного банку приймає рішення щодо, зокрема, банківського регулювання та нагляду; функціонування платіжних систем та організації розрахунків.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку.

Згідно зі ст. 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність", державне адміністративне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у формі, зокрема, встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.

06 серпня 2014 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 466 (v0466500-14) "Про призупинення здійснення фінансових операцій", відповідно до якої, "ураховуючи те, що на території Донецької та Луганської областей відповідно до постанови Правління Національного банку України від 23 липня 2014 року № 436, починаючи з 24 липня 2014 року, запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи, з метою запобігання загрози життю і здоров'ю працівників та клієнтів банків, забезпечення стабільності банківської системи, керуючись статтями 3, 27, 99 Конституції України, статтями 7, 15 Закону України "Про Національний банк України", статтею 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Законом України "Про боротьбу з тероризмом" (638-15) , розділом І Інструкції щодо організації роботи банківської системи в надзвичайному режимі, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 22 липня 2014 року № 435 (v0435500-14) , Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 (405/2014) "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" постановлено банкам України призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою".

Так, згідно з наказом від 14 липня 2014 року № 881 "Про обслуговування клієнтів у відділеннях ПАТ "Платинум Банк", які розташовані у місцях проведення масових акцій" для забезпечення безперебійного обслуговування клієнтів у відділеннях ПАТ "Платинум Банк" з 14 липня 2014 року припинено обслуговування клієнтів у відділенні № 1 ПАТ "Платинум Банк" за адресою: вул. Котельникова, 13, м. Луганськ, за місцем роботи позивача.

Судами установлено, що позивач у період з 01 грудня 2014 року по 06 квітня 2015 року не була присутня на робочому місці, що підтверджується табелями використання робочого часу.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 02 березня 2015 року № 51/06/186-15 (v51_0739-15) у зв'язку з ситуацією, що склалась на території проведення антитерористичної операції (АТО), та з урахуванням того, що такі події не врегульовані положеннями КЗпП України (322-08) , працівникам, які не виходять на роботу у зв'язку з небезпекою для життя та здоров'я, в табелі обліку використання робочого часу доцільно такі неявки відзначати умовним позначенням "НЗ" - неявки з нез'ясованих причин. Заробітна плата за цей період не нараховується.

Згідно із ст. 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Виходячи зі змісту поняття простою, обов'язковою його умовою є призупинення роботи, яке викликане відсутністю організаційних або технічних умов.

Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток (ч.ч. 2, 3 ст. 113 КЗпП України).

Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 23 жовтня 2007 року № 257/06/187-07 (v0257203-07) на час простою не з вини працівника оформлюється акт простою (фіксуються причини, які зумовили призупинення роботи) та наказ власника або уповноваженого ним органу. Якщо простій має цілодобовий (тижневий) характер, власник або уповноважений ним орган повинен у наказі обумовити необхідність присутності або відсутності працівника на роботі.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що жодного акта щодо фіксації простою відділення № 1 ПАТ "Платинум Банк" в м. Луганську виявлено (вчинено) не було, як і не було видано наказу щодо простою відділення, натомість встановлено, що наказом ПАТ "Платинум Банк" припинено обслуговування клієнтів у вказаному відділенні, а позивач не виконувала і не могла виконувати свої трудові обов'язки на своєму робочому місці у відділенні № 1 ПАТ "Платинум Банк" у м. Луганську, оскільки з липня 2014 року дане відділення Банку призупинило обслуговування клієнтів, про що, крім того, було зазначено і самою позивачкою в колективному зверненні від 22 грудня 2014 року.

Касаційна скарга не містить доводів на спростування вказаних висновків судів попередніх інстанцій, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.