Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ступак О.В., Дьоміної О.О., Маляренка А.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Фермерського господарства "Сойченко В.Б." до ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння та за позовом ОСОБА_5 до Фермерського господарства "Сойченко В.Б." про визнання дійсною угоди про спільну діяльність, визнання права власності та виділення майна в натурі, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2016 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 08 червня 2016 року,

У лютому 2016 року Фермерське господарство "Сойченко В.Б." (далі - ФГ "Сойченко В.Б.") звернулося до суду із зазначеним позовом, вимоги якого під час розгляду справи уточнило, та остаточно просило витребувати у ОСОБА_5 трактор колісний "Беларус-892", погрузчик скребковий (зернопогрузчик), які останній із серпня 2015 року незаконно утримує у себе.

Не погоджуючись із позовом ФГ "Сойченко В.Б.", ОСОБА_5 подав до суду зустрічний позов, у якому вказав, що фактично зазначене майно ніколи йому на зберігання не передавалося, а тому позовні вимоги є надуманими. Просив визнати дійсною угоду про спільну діяльність, укладену у квітні 2005 року між ним та ФГ "Сойченко В.Б.", та визнати за ним право власності та передати йому в натурі наступне майно: трактор МТЗ-892, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 165 тис. грн; автомобіль ГАЗ-53, вартістю 26 тис. грн; котки 3 шт., загальною вартістю 3 тис. грн; комбайн СК-5, вартістю 25 тис. грн; культиватор КПСУ, вартістю 13 тис. грн; борони 8 шт., загальною вартістю 500 грн; ємності місткістю 2,4 куб. м, вартістю 500 грн; насос електричний вартістю 500 грн; сівалку СЗ-3,6, вартістю 5 тис. грн; мотигу КРН-5,6, вартістю 5 тис. грн; зварювальний апарат, вартістю 3 тис. грн, а всього на загальну суму 246 500 грн. Інше майно просив залишити у ФГ "Сойченко В.Б.". Крім того, просив стягнути з нього на користь позивача 12 800 грн компенсації різниці вартості отриманого в результаті поділу спільного майна. Свої вимоги обґрунтовував тим, що у квітні 2005 року між ним та ФГ "Сойченко В.Б." в особі голови господарства Сойченко В.Б. було укладено усну угоду про спільну діяльність, на підставі якої вони стали засновниками і учасниками простого товариства без створення юридичної особи. Проте у 2015 році відносини між ними різко погіршилися і голова господарства почав заперечувати його право на участь у спільних справах та у праві на частину інвентарю і техніки, яка була придбана за спільні кошти, отримані за результатами спільної діяльності.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2016 року первісний позов задоволено повністю.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 08 червня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції у частині витребування погрузчика скребкового вартістю 12 тис. грн, у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судовий збір.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій у частині задоволення первісного позову та відмови в задоволенні зустрічного позову, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно виходив із того, що у справі відсутні будь-які відомості на підтвердження укладання між сторонами договору про спільну діяльність, оскільки відповідачем не надано жодних письмових доказів щодо досягнення між сторонами згоди з істотних умов такого договору.

На підставі наявних у справі доказів суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість зустрічного позову про визнання дійсною угоди про спільну діяльність, адже такий спосіб захисту цивільних прав можливий тільки у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору (ст. 220 ЦК України), а як встановлено судом, такий договір між ними не укладався.

При цьому суд правильно врахував, що в судовому засіданні під час розгляду справи відповідач визнав факт утримування ним трактора колісного "Беларус 892", оскільки вважає його спільним майном, набутим в результаті спільної діяльності з ФГ "Сойченко В.Б.", що також підтверджується актом № 1, складеним 04 березня 2016 року комісією на чолі з сільським головою Пурпурівської сільської ради Трохименком В.О..

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача повернути позивачеві вказаний транспортний засіб.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив у повному обсязі доводи апеляційної скарги, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 316 ЦПК України.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Отже, рішення суду першої інстанції в нескасованій частині та рішення апеляційного суду є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України вони підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2016 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 08 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.