Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Коротуна В.М., Мазур Л.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, відкритого акціонерного товариства "Вконтакте" про визнання інформації неправдивою, захист честі, гідності та ділової репутації, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2016 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати неправдивою та такою, що ображає честь, гідність та ділову репутацію інформацію стосовно нього, розміщену ІНФОРМАЦІЯ_1 на сторінці ОСОБА_5 на сайті "Вконтакте" в мережі Інтернет, а також зобов'язати ОСОБА_5 спростувати, шляхом розміщення в Ізюмській міськрайонній газеті "Обрії Ізюмщини" відповідної статті, наступну інформацію: "ОСОБА_4 перетворив в руїни Сталінграду Ізюмський оптико-механічний завод та поцупив у його працівників 2 000 000 гривень"; "ОСОБА_4 перебував в політичному блоці "Наша Україна - Народна Самооборона" та політичній партії "Партія регіонів"; "ОСОБА_4 причетний до фінансування так званих "тітушок", які відправлялися з міста Ізюма до міста Києва"; "ОСОБА_4 причетний до руйнації та роздерибану міста Ізюма" та стягнути з відповідача 5 тис. грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 грудня 2015 року позов задоволено.

Визнано неправдивою та такою, що ображає честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_4 інформацію, розміщену ІНФОРМАЦІЯ_1 на сторінці ОСОБА_5 на сайті "Вконтакте" в мережі Інтернет, а саме:

що ОСОБА_4 перетворив в руїни Сталінграду Ізюмський оптико-механічний завод та поцупив у його працівників 2 000 000 гривень;

що ОСОБА_4 перебував в політичному блоці "Наша Україна - Народна Самооборона" та політичній партії "Партія регіонів";

що ОСОБА_4 причетний до фінансування так званих "тітушок", які відправлялися з міста Ізюма до міста Києва;

що ОСОБА_4 причетний до "руйнації та роздерибану" міста Ізюма.

Зобов'язано ОСОБА_5 спростувати, шляхом розміщення в Ізюмській міськрайонній газеті "Обрії Ізюмшини" відповідної статті, наступну інформацію:

що ОСОБА_4 перетворив в руїни Сталінграду Ізюмський оптико-механічний завод та поцупив у його працівників 2 000 000 гривень;

що ОСОБА_4 перебував в політичному блоці "Наша Україна - Народна Самооборона" та політичній партії "Партія регіонів";

що ОСОБА_4 причетний до фінансування так званих "тітушок", які відправлялися з міста Ізюма до міста Києва;

що ОСОБА_4 причетний до "руйнації та роздерибану" міста Ізюма.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 5 тис. грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду залишити без змін.

Так, згідно з ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) роз'яснено, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції вказано, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

Оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_4 був головою ліквідаційної комісії Ізюмського ОМЗ, є головою Ізюмської міської організації політичної партії "УДАР", депутатом Ізюмської міської ради, головою постійної депутатської комісії, а тому, як публічна особа, він повинен бути готовим у зв'язку зі своїм статусом, до більш пильної уваги та критики до його особи та діяльності.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права

Європейський суд з прав людини у рішенні в справах "Ляшко проти України", "Українська Прес-Група" проти України" зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет п. 2 ст. 10 застосовується не тільки до "інформації" чи "ідей", які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе "демократичне суспільство". Як передбачено в статті 10, ця свобода має винятки, які, проте, повинні чітко тлумачитись, та потреба в таких обмеженнях має бути переконливо встановлена.

Однак навіть якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя.

Таким чином, судом правильно зазначено, що стаття не містить фактичних даних, а оціночні судження, які містять вживання гіперболи, сатири і таке інше. Критика в цій статті є перебільшеною, однак це не є підставою для задоволення позову.

З указаного вбачається, що апеляційний суд, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалив законне і обґрунтоване рішення, а тому підстав для його скасування немає.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.