Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Коротуна В.М., Мазур Л.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", яке діє через представника Гриня Костянтина Андрійовича, на ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 січня 2016 року,

У вересні 2015 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 22 вересня 2008 року у розмірі 7 709,14 грн.

Ухвалою Верховинського районного суду від 04 грудня 2015 року провадження у справі закрито на підставі п. 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК України у зв'язку з тим, що померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, а спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 січня 2016 року ухвалу суду першої інстанції скасовано і постановлено нову ухвалу, якою провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

У касаційній скарзі представник ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу апеляційного суду.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду залишити без змін.

Із матеріалів справи вбачається, що із позовом до ОСОБА_4 банк звернувся у вересні 2015 року.

Судами було встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто до звернення позивача до суду.

Частиною 1 ст. 26, ст. 30 ЦПК України передбачено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

За змістом ст. ст. 28, 29 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи, а також здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи. Виходячи зі змісту цих статей, стороною у справі може бути лише особа, яка має цивільну процесуальну правоздатність і цивільну процесуальну дієздатність.

Згідно із ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у день її смерті.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За нормами ст. 37 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника узобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (право попередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки право попередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Отже, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи можливе в порядку ст. 37 ЦПК України шляхом залучення правонаступника, а не заміни відповідача, однак лише за умови, що фізична особа померла після відкриття провадження у справі.

Оскільки судом установлено, що ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з указаним позовом до особи, яка на момент подачі позову померла, апеляційний суд правильно закрив провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

При цьому у зв'язку зі смертю боржника в кредитних правовідносинах має місце перехід обов'язків боржника до його спадкоємців, а нормами матеріального права визначено порядок пред'явлення вимоги кредитора до спадкоємців та обов'язки останніх.

Цивільне судочинство здійснюється виключно в порядку, встановленому ЦПК України (1618-15) , проте процесуальним законом не передбачено право особи пред'являти позов до померлої особи. При цьому банк не позбавлений можливості пред'явити вимоги до спадкоємців померлого боржника в порядку, передбаченому ст. 1281 ЦК України і отримати в установленому законом порядку інформацію щодо їх кола і обсягу спадкового майна.

Таким чином, закриваючи провадження у справі, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що діючим законодавством України не передбачено судового врегулювання спору з особою, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої, відповідно до вимог ч. 4 ст. 25 ЦК України, припинено.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", яке діє через представника ГриняКостянтина Андрійовича, відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.