Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Журавель В.І., Закропивного О.В., Хопти С.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компас Груп" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Азур Груп", Служба безпеки України, товариство з обмеженою відповідальністю "Домобудівна компанія № 7", Київська міська державна адміністрація, про визнання права, припинення дій, що порушують право, заборону вчинення дій та відшкодування шкоди за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Компас Груп" на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 6 грудня 2016 року,

У травні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Компас Груп" (далі - ТОВ "Компас Груп") звернулося до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що на підставі рішення Київської міської ради від 18 березня 2004 року Служба безпеки України отримала право постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, загальною площею 4,6114 га.

23 вересня 2014 року між Службою безпеки України та товариством з обмеженою відповідальністю "Домобудівна компанія № 7" (далі - ТОВ "ДБК № 7") був укладений договір № 2309-14/19/2-13 на будівництво житла на зазначеній земельній ділянці.

1 грудня 2015 року між ним (головний підрядник), товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Азур Груп" (генеральний підрядник) та ТОВ "ДБК № 7" укладено договір № 467, відповідно до умов якого ТОВ "Компас Груп" зобов'язалося в строк до грудня 2016 року передати замовнику завершений об'єкт будівництва по акту готовності об'єкта до експлуатації.

Однак із 18 січня 2016 року воно позбавлене можливості здійснювати будівельні роботи, оскільки біля території будівельного майданчика невстановленими особами розміщено кілька туристичних наметів, організовано постійне перебування групи осіб, які перешкоджають доступу до об'єкта будівництва.

Вважав, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є організаторами даного заходу, що підтверджується їхніми листами до Київської міської державної адміністрації, публічними виступами та розміщенням інформації у мережі Інтернет щодо незаконної забудови об'єкта.

Враховуючи викладені обставини, позивач просив визнати його право на здійснення господарської діяльності щодо будівництва житлового будинку № 1 "Комплексної забудови" (будівництво житлових будинків, об'єктів обслуговування житлових будинків) за вказаною адресою, зобов'язати відповідачів припинити дії, що порушують його права та законні інтереси щодо будівництва, зокрема, заборонити їм безпосередньо чи опосередковано шляхом організації таких дій із залученням інших осіб, своїми діями чинити перешкоди у здійсненні ним законних прав шляхом перешкоджання проїзду будівельної техніки та транспорту на будівельний майданчик, перешкоджання виконанню своїх службових обов'язків працівниками товариства, здійсненню даного будівництва, припинити зловживання своїми правами безпосередньо чи опосередковано шляхом організації таких дій з залученням інших осіб шляхом заборони пересуватися через наземний пішохідний перехід, який знаходиться на перехресті вул. Героїв Оборони та вул. Полковника Потєхіна в м. Києві, таким чином, щоб унеможливлювати проїзд будівельної техніки та транспорту на будівельний майданчик, та заборонити відповідачам здійснювати у подальшому дії, що порушують права та законні інтереси товариства щодо будівництва, стягнути солідарно з відповідачів грошові кошти у сумі 343 831 грн 98 коп. у рахунок відшкодування майнової шкоди.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 6 грудня 2016 року, у задоволенні позову ТОВ "Компас Груп" відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Компас Груп", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, вірно застосувавши положення ст. ст. 22, 1166 ЦК України, врахувавши роз'яснення п. 2 постанови пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) , належним чином оцінивши подані сторонами докази (ст. 212 ЦПК України), з дотриманням норм процесуального права, обґрунтовано виходили із відсутності правових підстав для визнання дій відповідачів протиправними.

Позивач не довів у визначеному законом порядку одночасно наявності шкоди, протиправної поведінки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою останніх, а також їхньої вини.

Колегія погоджується з такими висновками.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та зводяться до оцінки доказів, проте згідно зіст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суди із урахуванням встановлених обставин справи дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компас Груп" відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 6 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.