Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Завгородньої І.М., Мазур Л.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - комунальне підприємство "Керуюча дирекція Шевченківського району" ДСТО "Золотоустівська", про вчинення певних дій, за касаційною скаргою ОСОБА_4, який діє через представника ОСОБА_6, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 березня 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив зобов'язати відповідача - власника квартири № 9 по АДРЕСА_1 за власний рахунок здійснити ремонт та заміну усіх необхідних комунікацій, у тому числі, але не обмежуючись, санітарно-технічних приладів, пристроїв, обладнання та повністю усунути причини залиття нежилих приміщень 1, 2, 3 в літері "А" групи приміщень № 57 по АДРЕСА_1, що належать позивачу; зобов'язати відповідача забезпечити комунальному підприємству "Керуюча дирекція Шевченківського району" ДСТО "Золотоустівська" доступ до належної йому квартири з метою проведення ремонтних робіт та усунення причин залиття належних позивачу нежилих приміщень.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 березня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

У статті 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову, оскільки судами було встановлено, що право позивача порушено шляхом пошкодження його власності, однак ним вибрано невірний спосіб захисту порушених прав, оскільки він ставить вимогу про зобов'язання відповідача здійснити ремонт у його квартирі, не порушуючи питання про відшкодування завданої залиттям його приміщення шкоди.

Також суди,дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, дійшли правильного висновку, що відповідача не можна зобов'язувати здійснити ремонт та заміну усіх необхідних комунікацій, оскільки під час судового розгляду справи позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б вказували на причину залиття, несправність яких саме комунікацій відповідача спричинило залиття та чи є необхідність у їх заміні.

Крім того, суди правильно встановили, що позивач має право на захист своїх порушених прав та інтересів, однак у нього відсутні повноваження для пред'явлення вимог від імені комунального підприємства "Керуюча дирекція Шевченківського району" ДСТО "Золотоустівська" щодо надання цьому підприємству доступу до квартири відповідача.

З указаного вбачається, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам статті 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, а тому підстав для їх скасування немає.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, який діє через представника ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.