Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Червинської М.Є., суддів: Коротуна В.М., Писаної Т.О., Мазур Л.М., Попович О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Національного університету харчових технологій про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою Національного університету харчових технологій на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 вересня 2015 року, рішення апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2016 року,

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із указаним позовом та, з урахуванням його уточнень, просив поновити його на посаді проректора з навчальної роботи Національного університету харчових технологій, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 грудня 2014 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що згідно контракту з науково-педагогічним працівником № 1155 від 11 жовтня 2013 року (далі - контракт) він був прийнятий на посаду проректора з навчальної роботи Національного університету харчових технологій на строк до 10 жовтня 2016 року.

Наказом № 794К від 29 грудня 2014 року був звільнений із займаної посади за п. 8 ст. 36 КЗпП України, а саме через невиконання навчальної, методичної, наукової роботи, передбаченої п. 4.2 контракту.

Зазначав, що його звільнення є незаконним, оскільки він належним чином виконував передбачені п. 4.2 контракту умови щодо написання та опублікування наукових статтей, дисертації, кінцевий термін захисту якої був 30 грудня 2014 року, а тому на день його звільнення, а саме 29 грудня 2014 року, було відсутнє прострочення даного зобов'язання. Крім того, зазначав, що його було звільнено без попередження за два тижні.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02 вересня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді проректора з навчальної роботи Національного університету харчових технологій.

Стягнуто з Національного університету харчових технологій на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 168 095 грн 60 коп., визначений без вирахування податків та обов'язкових платежів і зборів.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі та стягнення на користь останнього із Національного університету харчових технологій середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 30 000 грн.

Вирішено питання про розподіл судового збору.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2016 року змінено рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 вересня 2015 року в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшено його з 168 095 грн 60 коп. до 134 012 грн 08 коп., а також в частині розміру судового збору, зменшивши його з 1 924 грн 10 коп. до 1 583 грн 72 коп.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ректор Національного університету харчових технологій ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, ознайомившись із запереченнями на касаційну скаргу, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із того, що звільнення ОСОБА_3 відбулось за відсутності в його діях порушень п. 4.2 контракту, оскільки строк написання наукових статтей та захисту дисертації на день звільнення не сплив, при цьому позивача, на порушення п. 16 контракту, не було попереджено за два тижні про його наступне звільнення.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутого середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судового збору, суд апеляційної інстанції виходив із того, що при обрахунку суми середньоденної заробітної плати судом було взято заробітну плату, нараховану

ОСОБА_3 за жовтень, листопад 2014 року, з урахуваннях квартальної премії, що суперечить п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 (100-95-п) року.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Судами встановлено, що 11 жовтня 2013 року між Національним університетом харчових технологій та ОСОБА_3 укладено контракт з науково-педагогічним працівником № 1155, за умовами якого ОСОБА_3 було прийнято на посаду проректора з навчальної роботи Національного університету харчових технологій із терміном дії контракту до 10 жовтня 2016 року.

Згідно п. 4.2. контракту ОСОБА_3, як працівник, зобов'язався виконувати навчальну, методичну, наукову і виховну роботу, передбачену в індивідуальному робочому плані, у тому числі: написати та видати наукові монографії - 2 до кінця дії контракту; написати та видати підручник (навчальний посібник) із грифом МОН України - 1 до кінця дії контракту; опублікувати наукові статті у фахових журналах - 5 щорічно/ 15 до кінця дії контакту; опублікувати наукові статті у фахових журналах іноземних країн -

2 щорічно/ 6 до кінця дії контакту; опублікувати наукові статті у фахових журналах, що входять до науково-метричних баз - 2 щорічно/ 6 до кінця дії контакту; виконати госпдоговірну роботу - 1 щорічно; завершити підготовку і захистити дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук до 30 грудня 2014 року; підготувати документи для присвоєння вченого звання доцента/професора до 30 червня 2015 року.

Відповідно до п. 16 контракту при достроковому розірванні контракту у разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань, передбачених контрактом, він розривається з попередженням відповідної сторони за два тижні.

Згідно з протоколом засідання кафедри інженерної і комп'ютерної графіки № 5 від 29 вересня 2014 року ОСОБА_3 повідомив про готовність до захисту докторської дисертації та останньому було запропоновано здійснити попередній захист роботи в кінці листопада 2014 року із наступним представленням до вченої спеціалізованої ради у грудні 2014 року.

Відповідно до акту від 28 листопада 2014 року на засіданні ректорату 27 листопада 2014 року ОСОБА_3 попереджено про розірвання із ним контракту та запропоновано останньому для заміщення вакантну посаду завідуючого кафедри інженерної та комп'ютерної графіки Національного університету харчових технологій.

Відповідно до листків непрацездатності і виписки з історії хвороби у період з 28 листопада 2014 року по 26 грудня 2014 року ОСОБА_3 перебував на лікуванні.

Наказом № 794К від 29 грудня 2014 року ОСОБА_3 звільнено з посади проректора з навчальної роботи за невиконання п. 4.2. контракту (невиконання навчальної, методичної, наукової роботи, передбаченої в індивідуальному плані) за п. 8 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно з п. 8 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Підпунктом "в" п. 14 контракту передбачено, що контракт припиняється з ініціативи роботодавця до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених законодавством (ст. ст. 40, 41 КЗпП України) та цим контрактом.

Як вбачається з оскаржуваного наказу № 794К від 29 грудня 2014 року ОСОБА_3 був звільнений із займаної посади у зв'язку із невиконанням п. 4.2 контракту.

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що обов'язок ОСОБА_3, передбачений п. 4.2 контракту, а саме щодо написання наукових статтей встановлювався до кінця року, тобто до 31 грудня 2014 року включно, а щодо написання та захисту дисертації - до 30 грудня 2014 року.

Беручи до уваги зазначене, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності на день винесення наказу про звільнення порушень п. 4.2 контракту, оскільки строк його зобов'язань, передбачених зазначеним пунктом контракту, не настав.

Суди першої та апеляційної інстанцій вірно визначились із характером спірних правовідносин, надали їм правову оцінку, правильно застосували норму права, яка підлягає застосуванню, законно та обґрунтовано дійшли висновку про часткове задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують. При цьому доводи щодо неможливості написання передбаченої контрактом кількості наукових статтей до 31 грудня 2014 року, а також готовності дисертації лише на 75 % та не погодження її теми і наукового консультанта вченою радою університету, є необґрунтованими, ґрунтуються виключно на припущеннях, що відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України є неприпустимим.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного обрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зводяться до переоцінки доказів. Судом апеляційної інстанції було враховано положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року (100-95-п) , перевірено суми, які були включені до обрахунку середньоденної заробітної плати, та надані відповідачем, зазначено в рішенні суду відповідний розрахунок, при здійсненні якого не було допущено порушень норм процесуального та матеріального права.

Інші докази та обставини, на які посилається ректор Національного університету харчових технологій ОСОБА_4 у касаційній скарзі, були предметом розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій та при їх дослідженні і встановленні судами було дотримано норми матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст.ст. 338- 341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 343- 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах

Касаційну скаргу Національного університету харчових технологій відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 вересня 2015 року в незміненій частині після апеляційного перегляду та рішення апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.