Про внесення змін до кредитного договору та додаткової угоди - 27.07.2016 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" про внесення змін до кредитного договору та додаткової угоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником ОСОБА_5, на ухвалу судді апеляційного суду Кіровоградської області від 18 лютого 2016 року,

У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ КБ "Надра"; банк) звернулось до суду з указаним позовом, у якому просило стягнути солідарно зі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 011,85 доларів США та 118 388 грн 83 коп.

На обґрунтування позовних вимог ПАТ КБ "Надра" посилалось на те, що 30 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банком "Надра", правонаступником якого є ПАТ КБ "Надра", та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 18 000,00 доларів США терміном до 15 січня 2015 року включно зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,5 % річних; цього ж дня на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачами своїх зобов'язань, у зв'язку із чим утворилась вказана вище заборгованість, банк просив позов задовольнити.

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив внести зміни до кредитного договору № 2/1/2008/840-К/928 від 30 січня 2008 року в редакції додаткової угоди № 1 від 27 жовтня 2009 року, виклавши абз. 2 п. 1.3.1 в новій редакції: "повернення суми кредиту здійснюється у гривнях за курсом 5,05 грн за 1 долар США"; посилаючись на істотну зміну обставин та ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", просив позов задовольнити.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 жовтня 2015 року первинний позов ПАТ КБ "Надра" задоволено.

Стягнуто зі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ КБ "Надра" як правонаступника відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" кредитну заборгованість станом на 12 березня 2015 року за договором кредиту № 2/1/2008/840-К/928 від 30 січня 2008 року, що складає 23 011,85 доларів США, та неустойки у сумі 118 388 грн 83 коп.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням місцевого суду, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первинного позову та задоволення зустрічного позову.

Ухвалою судді апеляційного суду Кіровоградської області від 18 лютого 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 жовтня 2015 року визнано неподаною і повернуто.

У касаційній скарзіпредставник ОСОБА_3 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суддя апеляційного суду, визнаючи апеляційну скаргу неподаною та повертаючи її ОСОБА_3, виходив з того, що заявник у наданий йому строк не усунув недоліки апеляційної скарги, а саме: не сплатив судовий збір у розмірі 4 287 грн 36 коп.

Проте такого висновку апеляційний суд дійшов з порушенням норм процесуального закону.

Апеляційна скарга за формою і змістом повинна відповідати вимогам ст. 295 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена згідно з вимогами, встановленими ст. 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення ст. 121 цього Кодексу.

Ухвалою судді апеляційного суду Кіровоградської області від 25 січня 2016 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для сплати судового збору у розмірі 4 287 грн 36 коп. (за первинним та зустрічним позовами).

04 лютого 2016 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою, у якій посилався на те, що ОСОБА_3 звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, оскільки спір виник з огляду на порушення відповідачем вимог Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

Ухвалами судді апеляційного суду Кіровоградської області від 08 лютого 2016 року відмовлено представнику ОСОБА_3 - ОСОБА_5 у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору та залишено апеляційну скаргу без руху для сплати судового збору у розмірі 4 287 грн 36 коп. за первинним та зустрічним позовами).

15 лютого 2016 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 вдруге звернувся до суду із заявою про звільнення від сплати судового збору з огляду на вимоги Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

Згідно із цією нормою споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їхніх прав. Закон України "Про захист прав споживачів" (1023-12) у цій частині у зв'язку із прийняттям Закону України "Про судовий збір" (3674-17) (у редакції від 08 липня 2011 року) не змінений, з нього не виключена вказівка про звільнення споживачів від сплати судового збору.

За таких обставин при чинності Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , яким встановлені права споживача, визначені механізми їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, серед яких право на звернення до суду, складовою забезпечення якого є звільнення споживача від сплати судового збору, саме по собі незазначення споживачів у переліку осіб, що згідно зі ст. 5 Закону України "Про судовий збір" мають пільги щодо сплати судового збору, не може свідчити, що споживачі такої пільги, встановленої відносно них спеціальним Законом, який гарантує захист їх прав, не мають.

Враховуючи, що заявник при поданні апеляційної скарги просив скасувати рішення суду першої інстанції як в частині вирішення первинного позову, так і в частині зустрічного позову, проте, покладаючи на нього обов'язок зі сплати судового збору за зустрічним позовом, апеляційний суд вказаних вимог закону не врахував, неправильно витлумачив закон та дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_3 при поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в частині його, як споживача, зустрічного позову, пов'язаного із захистом його порушених прав, має сплачувати судовий збір.

З огляду на викладене оскаржувана ухвала не може вважатись законною та підлягає скасуванню, а питання про відкриття апеляційного провадження - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_5, задовольнити.

Ухвалу судді апеляційного суду Кіровоградської області від 18 лютого 2016 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.