373/1861/15-ц Про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди - 27.07.2016 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Переяслав-Хмельницької міжрайонної прокуратури Київської області, телерадіокомпанії "Альта" про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 24 лютого 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив:

- визнати недостовірною інформацію, поширену Переяслав-Хмельницькою міжрайонною прокуратурою в особі прокурора Білоуса Ю.В. та телерадіокомпанією "Альта" (далі - ТРК "Альта") про те, що "ОСОБА_3 висунув вимогу щодо передачі йому грошових коштів у сумі сто п'ять з половиною тисяч гривень, які він намагався отримати через свою довірену особу";

- зобов'язати відповідачів спростувати таку недостовірну інформацію шляхом повідомлення в той самий ефірний час;

- стягнути з Переяслав-Хмельницької міжрайонної прокуратури на його користь моральну шкоду в розмірі 01 грн.

На обґрунтування позову посилався на те, що відомості, поширені відповідачами, стосуються скоєння злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та є недостовірними і неправомірними, а також такими, що принижують його честь, гідність та ділову репутацію.

Посилаючись на те, що відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку або встановлено обвинувальним вироком суду, просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від19 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 24 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзіОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідачами в телеефірі 10 червня 2015 року була поширена певна інформація стосовно позивача, проте позивачем не доведено, що поширена інформація є недостовірною.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено із дотриманням норм матеріального і процесуального права з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 10 червня 2015 року в ефірі телеканалу "Альта" в інформаційній програмі "Огляд новин" було подано сюжет-інтерв'ю Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора, у фрагменті якого Переяслав-Хмельницький міжрайонний прокурор Білоус Ю.В., серед іншого, поширив таку інформацію: "ОСОБА_3 висунув вимогу щодо передачі йому грошових коштів у сумі сто п'ять з половиною тисяч гривень, які він намагався отримати через свою довірену особу".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_3 посилався на те, що вказана інформація є недостовірною, а її поширення ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію.

Відповідно до ст. ст. 94, 277 ЦК України, ч. 4 ст. 32 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) (далі - Постанова), під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення у мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

У п. 18 Постанови роз'яснено, що згідно з положеннями ст. 277 ЦК України та ст. 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Судами установлено, що 05 червня 2015 року позивачу було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 368 КК України. Таке повідомлення було вчинено заступником начальника СВ Переяслав-Хмельницького МВ ГУ МВС України в Київській області, майором міліції МужаровськимС.В. та погоджено старшим прокурором Переяслав-Хмельницької міжрайонної прокуратури Свириденком С.М. і вручено позивачу цього ж дня. Це повідомлення, зокрема, містить дані (посилання) про те, що позивач висунув незаконну вимогу щодо передачі йому грошових коштів в сумі 105,5 тисяч гривень за виконання певних робіт через свою довірену особу.

Відповідно до постанови про зміну та визначення групи прокурорів, який здійснюватиме повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 42015110240000017 від 05 червня 2015 року, Переяслав-Хмельницький міжрайонний прокурор Білоус Ю.В. є керівником такої групи прокурорів, тобто інформація про хід досудового розслідування в даному кримінальному провадженні була йому відома.

Аналогічна інформація міститься також у клопотанні про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою від 06 червня 2015 року стосовно позивача.

Така ж інформація була поширена і набула розголосу 08 червня 2015 року при розгляді вищевказаного клопотання слідчим суддею Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області.

Крім того, заперечуючи проти задоволення позову, прокурор зазначав, що інформація про затримання, підстави затримання та підозру у вчиненні кримінального правопорушення стосовно позивача була також розповсюджена третіми особами в мережі Інтернет в період з 05 червня 2015 року до моменту виходу в ефір сюжету з оспорюваною позивачем тезою в програмі "Огляд новин" на ТРК "Альта".

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи, що сторони мають рівні права та обов'язки щодо доведеності усіх обставин, на які вони посилаються, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачем, що поширена відповідачами стосовно нього інформація 10 червня 2015 року в ефірі телеканалу "Альта" в інформаційній програмі "Огляд новин" є недостовірною, в той час як прокурором доведено правомірність свого посилання на певні факти відносно позивача на підставі письмових доказів; при цьому відповідно до ч. 6 ст. 277 ЦК України позивач не скористався своїм правом на відповідь, а також на спростування інформації у тому ж засобі масової інформації у порядку, встановленому законом.

Таким чином, враховуючи недоведеність позивачем факту поширення стосовно нього інформації, яка є недостовірною; відсутність доказів, які б спростовували поширену відповідачами інформацію, а також наявність даних з офіційних джерел про певну інформацію щодо позивача у відповідачів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, у зв'язку із чим колегія суддів суду касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами першої та апеляційної інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 24 лютого 2016 року залишити без змін.