Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Карпенко С.О., Коротуна В.М.,

Мазур Л.М., Писаної Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу позовом публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_4, третя особа - приватне підприємство "Ксенія", про стягнення заборгованості за договором поруки, за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_5, на ухвалу судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2016 року,

У жовтні 2013 року публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк"; банк) звернулось до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_4 на свою користь заборгованість за договором поруки у розмірі 2 529 826 грн 17 коп.

На обґрунтування позовних вимог банк посилався на те, що між ним та приватним підприємством "Ксенія" (далі - ПП "Ксенія") було укладено кредитний договір від 08 листопада 2011 року № KRR-22-1338/11, за умовами якого банк надав ПП "Ксенія" кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом 2 500 000 грн з кінцевим терміном повернення до 08 травня 2013 року; на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором цього ж дня між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, у зв'язку із чим станом на 07 серпня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 2 529 826 грн 17 коп., позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 лютого 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованість за кредитним договором № KRR-22-1338/11 від 08 листопада 2011 року та договором поруки № KRR-22-1342/11 від 08 листопада 2011 року у розмірі 2 529 826 грн 17 коп., яка складається із заборгованості за основною сумою кредиту - 2 075 928 грн 17 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом - 269 984 грн 41 коп., суми пені за порушення строків повернення основної суми кредиту та процентів за користування кредитом - 183 913 грн 59 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з указаним рішенням суду, ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 січня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишено без руху та надано строк для подачі клопотання про поновлення строку з наданням відповідних доказів у їх обґрунтування.

Ухвалою судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 лютого 2014 року з підстав, визначених ч. 3 ст. 297 ЦПК України.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" на неї, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи представнику ОСОБА_4 - ОСОБА_5 у відкритті апеляційного провадження, суддя апеляційного суду виходив з того, що з апеляційною скаргою він звернувся лише 25 грудня 2015 року, тобто з пропуском визначеного ст. 294 ЦПК України строку, і не надав доказів поважності причин такого пропуску, а протягом строку, зазначеного в ухвалі від 06 січня 2016 року, недоліків апеляційної скарги не усунув.

Колегія суддів касаційного суду вважає такий висновок передчасним, виходячи з наступного.

За положеннями статей 55, 124 Конституції України та ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Однією з основних засад судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, і таким чином закріплені гарантії перевірки в апеляційному порядку судових рішень, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

За приписами ч. 4 ст. 231 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Згідно із ч. 3 ст. 297 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Перелік поважності причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, заявник зазначав, що особисто відповідач отримав копію оскаржуваного рішення в суді першої інстанції 17 червня 2015 року, а 24 червня 2015 року звернувся до суду із заявою про перегляд цього заочного рішення, однак ухвалою суду першої інстанції від 15 липня 2015 року у задоволенні його заяви було відмовлено; 23 липня 2015 року відповідач звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, і ухвалою місцевого суду від 30 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду від 17 грудня 2015 року, у задоволенні його заяви було відмовлено; з огляду на вказане заявник вважав, що пропустив строк на апеляційне оскарження з поважних причин та просив його поновити (а. с. 147-148).

Крім того, на виконання вимог ухвали судді апеляційного суду від 06 січня 2016 року про залишення його апеляційної скарги без руху представником ОСОБА_4 - ОСОБА_5 була подана окрема заява про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням причин його пропуску та посиланням на вчинення відповідних дій протягом усього строку з часу відмови судом першої інстанції у задоволенні його заяви про перегляд заочного рішення, які вказували на його незгоду із оскаржуваним рішенням суду.

Разом з тим, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суддя апеляційного суду не надав будь-якої оцінки доводам заявника щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, викладеним в апеляційній скарзі (а. с. 147-148), а також вказаним у заяві про поновлення строку, наданої саме на виконання вимог ухвали від 06 січня 2016 року про залишення апеляційної скарги без руху (а. с. 157), у зв'язку із чим дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження з огляду на дотримання права заявника на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; у достатньому обсязі не вмотивував свого висновку про відмову у поновленні цього строку, залишивши поза увагою, що положення ЦПК України (1618-15) не містять вичерпного переліку поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження.

Отже, висновок судді апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі на підставі ч. 3 ст. 297 ЦПК України є передчасним.

За викладених обставин ухвала судді суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, з передачею справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 336, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, задовольнити.

Ухвалу судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2016 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.