Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Ситнік О.М., Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В., Леванчука А.О., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Форум" до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 25 грудня 2015 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 20 травня 2016 року,

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Форум" (далі - ПАТ "Банк "Форум") звернулося до суду з позовом, обґрунтовуючи його тим, що 16 листопада 2007 року між Акціонерним комерційним банком "Форум" (далі - АКБ "Форум"), правонаступником якого є ПАТ "Банк "Форум" та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, за яким відповідач отримала кредит у розмірі 7 000 доларів США строком до 16 листопада 2017 року.

Отримавши кредит, відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Позивач зазначає, що невиконання відповідачем умов договору дають право позивачу звернутися до суду про дострокове стягнення з неї заборгованості за кредитом та нараховані відсотки за користування кредитом.

Відповідно до укладеного договору поруки фінансовим поручителем є ОСОБА_7, який несе солідарну відповідальність перед кредитором на рівні з боржником за повернення суми кредиту.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просив позов задовольнити.

Заочним рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 25 грудня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства "Банк "Форум" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Форум" заборгованість за кредитним договором від 16 листопада 2007 року № 0126/07/16-Z в сумі 5 797 доларів США 09 центів.

Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у дохід держави судові витрати в сумі по 377 грн 06 коп. з кожного.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 20 травня 2016 року заочне рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 25 грудня 2015 року змінено в частині розміру стягнення з "5 797, 09 доларів США" на "5 697,4 доларів США та 2 502, 22 грн пені".

В решті рішення місцевого суду залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_6 в прибуток держави 829 грн 53 коп. відстроченого судового збору.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення представника, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 324 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з порушенням ОСОБА_6 своїх зобов'язань за кредитним договором, утворилася заборгованість про що банком повідомлено боржника та поручителя, з вимогою про дострокове виконання зобов'язань.

Змінюючи рішення районного суду, апеляційний суд виходив з того, що судом помилково стягнуто пеню в іноземній валюті.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 16 листопада 2007 року між АКБ "Форум" та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 0126/07/16-Z, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 7 000 доларів США, із строком повернення 16 листопада 2017 року та зі сплатою за користування кредитом 13 % річних.

Банк виконав умови кредитного договору та надав позичальнику кредитні кошти.

Отримання ОСОБА_6 кредитних коштів в сумі 7 000 доларів США підтверджується меморіальним ордером від 16 листопада 2007 року № 339134.

На забезпечення повернення кредитних коштів між ОСОБА_6 та АКБ "Форум" було укладено іпотечний договір № 0126/07/16-Z/S-1, предметом якого є квартира за адресою: АДРЕСА_1.

На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_6 за кредитним договором, між АКБ "Форум" та ОСОБА_7 16 листопада 2007 року укладено договір поруки, за яким поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором на рівні з боржником, включаючи суми кредиту, нарахованих відсотків за кредитом та неустойки (п. 2.1-3.1 вказаного договору поруки).

Додатковою угодою від 28 жовтня 2009 року № 1 внесено зміни у кредитний договір № 0126/07/16-Z стосовно забезпечення позову, а також порядку повернення кредиту і сплати відсотків за користування кредитними коштами, визначивши його рівними внесками за формулою ануїтету та виклавши пункти 2.1, 2.3 кредитного договору у новій редакції.

Додатковою угодою від 14 жовтня 2013 року № 2 сторони домовились провести реструктуризацію кредитної заборгованості в розмірі 1 529,54 доларів США, що підлягала сплаті з березня 2011 року по вересень 2013 року, у зв'язку з чим повторно вносилися зміни в пункти 2.1, 2.3, 2.7 кредитного договору № 0126/07/16-Z.

Позичальник ОСОБА_6 порушила свої зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість, про що листом від 28 серпня 2014 року повідомлено її та поручителя, з вимогою про дострокове виконання зобов'язань та сплату сум кредиту, нарахованих відсотків і пені, яку відповідачами залишено без виконання.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 03 вересня 2014 року заборгованість позичальника за кредитним договором становить: 651,34 доларів США простроченої заборгованості з повернення кредитних коштів; 4 529,63 доларів США - поточної заборгованості з повернення кредитних коштів; 454,69 доларів США - простроченої заборгованості за нарахованими процентами; 61,74 доларів США - поточної заборгованості за нарахованими процентами; 99,69 доларів США - пені за простроченим кредитом та процентами, а всього на загальну суму 5 797,09 доларів США, що еквівалентно згідно з офіційним курсом НБУ на час подачі позову складає 75 412,33 грн.

Згідно зі ст.ст. 1054, 1050, 526, 530, 599 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст. 553, 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку і у разі порушення ним зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову /субсидіарну/ відповідальність поручителя.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. 3 ст. 533 ЦК України).

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність у позичальника і поручителя зобов'язань перед банком та порушення їх виконання та обґрунтовано задовольнили позов.

Касаційна скарга не містить доводів на спростування вказаних висновків судів попередніх інстанцій, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Заочне рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 25 грудня 2015 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 20 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.