Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Дем'яносова М.В., Леванчука А.О., Маляренка А.В., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Київської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_6, третя особа - Одеська міська рада, про приведення об'єкта до попереднього стану, за касаційною скаргою Київської районної адміністрації Одеської міської ради на рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 21 жовтня 2015 року,

У травні 2013 року Київська районна адміністрація Одеської міської ради звернулася до суду із зазначеним позовом, на обґрунтування якого вказала, що відповідно до ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів, а також ч. 1 ст. 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", виконання будівельних робіт без відповідного документа, який дає право виконувати такі роботи, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

З урахуванням наведеного просила зобов'язати ОСОБА_6, власними силами і за рахунок власних коштів привести до попереднього стану, відповідно до технічного паспорта КП ОМБТІ та РОН від 15 листопада 2012 року, № 032894, самочинно реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно надбудованого мансардного приміщення № 11 та господарської будівлі № 10.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21 жовтня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Київська районна адміністрація Одеської міської ради просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають зазначеним нормам процесуального права.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічне положення міститься й у ч. 1 ст. 3 ЦПК України.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на садах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 є відповідальним наймачем квартири АДРЕСА_1 та користувачем земельної ділянки, на якій розташована зазначена квартира.

На мансарду будинку та прибудову у відповідача належних документів немає.

02 квітня 2013 року представниками Київської районної адміністрації Одеської міської ради було проведено перевірку з приводу самовільної реконструкції квартири, за результатом якої було складено акт, відповідно до якого встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1, відповідальним наймачем якої є ОСОБА_6, проведені роботи з реконструкції квартири шляхом надбудови мансардного поверху та побудови господарської будівлі, без затвердженої у встановленому порядку проектної документації.

У технічному паспорті, виготовленому КП ОМБТІ та РОН 15 листопада 2012 року № 2032894, вже зазначені існуючі мансардне приміщення та побудова, інших документів, які б свідчили про первинний стан квартири суду не надано.

При розгляді справи в апеляційному суді відповідач надав експертний висновок з Державного підприємства "Чорноморський експертно-технічний Центр Держпраці" від 19 жовтня 2015 року, з якого вбачається, що для подальшого використання будівлі по АДРЕСА_1 доцільно виконати наступні дії, але в жодному разі не проводити знос дерев'яної мансарди та прибудови, що може призвести до зруйнування будинку. В цілому житловий будинок по АДРЕСА_1 є єдиним об'єктом, який має ознаки фізичного зносу. У разі зносу мансарди та прибудованого санвузла житловий будинок зруйнується. Житловий будинок, окрім санвузла, збудований з дерев'яних конструкцій.

Знос вищевказаного будинку наближається до критичного стану 60 відсотків.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із його необґрунтованості, оскільки позивачем в передбаченому вимогами ст. 60 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що знесення мансарди та санвузла не призведе до руйнування вищевказаного будинку, в який термін здійснювались роботи з реконструкції, а крім того, також не надані докази, який саме стан домоволодіння є належним.

Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку згідно з положеннями ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213 - 215 ЦПК України (1618-15) , підстави для його скасування відсутні.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, у результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Вищезазначене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а ухвалені у справі судові рішення - залишенню без змін з підстав, передбачених ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Київської районної адміністрації Одеської міської ради відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 21 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.