Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Перша сумська державна нотаріальна контора Сумської області, про визнання права власності в порядку спадкування, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6, на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 12 квітня 2016 року,

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що що після смерті її сина - ОСОБА_7 залишилася спадщина у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, яка була придбана під час перебування в шлюбі з ОСОБА_5 Оскільки право власності на спірну квартиру зареєстровано одноособово на ОСОБА_5, позивач позбавлена можливості оформити у нотаріуса свої права на спадкове майно. За таких обставин, просила задовольнити позов.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 12 квітня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на ј частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спірна квартира належала ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності, розірвання шлюбу не тягне за собою припинення даного права. Враховуючи те, що за життя ОСОБА_7 спору щодо права власності на частину квартири у спільному майні подружжя не існувало, тому строк позовної давності для звернення до суду пропущений не був.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої та апеляційної інстанцій є правильними, ґрунтуються на нормах матеріального права та узгоджуються з нормами процесуального права.

Судами установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивача ОСОБА_7, заповіту за життя складено не було. Після його смерті була заведена спадкова справа № 391/2015 рік. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_7 є батько ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, мати позивач ОСОБА_3 та донька відповідач ОСОБА_4 В установлений законом строк до Першої сумської державної нотаріальної контори Сумської області з заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

12 жовтня 2015 року на ім'я ОСОБА_3 та 21 листопада 2015 року ОСОБА_4 видані свідоцтва про право на спадщину за законом по 1/2 частки спадкового майна кожній, що складається з грошових вкладів розміщених в ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" та в ТВБВ №10018/0149 філії Сумського обласного управління АТ "Державний ощадний банк України".

Постановою завідувача Першої сумської державної нотаріальної контори Топоркової О.І. від 21 січня 2016 року, ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/4 частини спірної квартири, в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Установлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 з 23 серпня 1996 року перебували у шлюбі, який було розірвано 12 вересня 2002 року. Під час перебування в шлюбі, за договором купівлі-продажу від 24 лютого 2000 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 придбали квартиру АДРЕСА_1. Покупцем виступив одноособово відповідач ОСОБА_5

Статтею 16 Закону України "Про власність", чинного на час придбання спірного майна, встановлено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і КпШС України (2006-07) .

Згідно з ч. 1 ст. 22 КпШС України, чинного на час набуття майна, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

З матеріалів цивільної справи № 2-1667/16 Зарічного районного суду м. Суми вбачається, що ОСОБА_7, звертаючись у квітні 2006 року до Зарічного районного суду м. Суми з позовом, у тому числі про визнання за ним права власності на 1/2 частини спірної квартири, вселення та встановлення та порядку користування нею, свої вимоги мотивував тим, що із ОСОБА_5 у добровільному порядку вирішити питання щодо статусу вказаної квартири, а також щодо порядку користування нею, не убачається можливим. При цьому, 15 травня 2006 року ОСОБА_7 подав до суду заяву про відмову від позову у зв'язку з добровільним врегулюванням спору. Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 22 травня 2006 року провадження по справі закрито.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження в справі якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Оскільки указаний вище позов подано про визнання за ОСОБА_7 права власності на 1/2 частини спірної квартири, вселення та встановлення та порядку користування нею, а даний позов стосується визнання права власності у порядку спадкування, тому правильним є висновок судів про відсутність підстав для застосування положень ст. 205 ЦК України.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) судам роз'яснено, що, вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу.

Таким чином, правильним є висновок судів про наявність підстав для задоволення позову, оскільки спірна квартира належала ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності, розірвання шлюбу не тягне за собою припинення даного права, а строк позовної давності обчислюється від дня коли один із співвласників дізнався або міг дізнатись про порушення свого права, тобто з моменту виникнення спору між ними.

Доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, ухвалено законні й обґрунтовані рішення, подану касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 12 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.