Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Демяносова М.В., Ситнік О.М., Леванчука А.О., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 09 вересня 2015 року,

У червні 2015 року ОСОБА_6 звернулась до суду з указаним позовом.

Зазначала, що в період з 08 липня 2006 року по 15 жовтня 2014 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 02 червня 2007 року у сторін народився син ОСОБА_8.

Відповідач сплачує аліменти у розмірі ј частки від заробітку, однак розмір аліментів є недостатнім для задоволення потреб дитини, у зв'язку із чим позивач просила задовольнити позов та стягнути з відповідача на її користь на утримання сина додаткові витрати, пов'язані із його розвитком.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 додаткові витрати на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1 594 грн. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 09 вересня 2015 року рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2015 року скасовано в частині стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 додаткових витрат на утримання дитини та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у позові відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення додаткових витрат на дитину в сумі 1 594 грн, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність позивачкою наявності особливих обставин, які спричинили додаткові витрати на дитину, та відсутності належних доказів щодо розміру фактичних або передбачуваних витрат, які відповідно до ст. 185 СК України є підставами для стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що в період з 08 липня 2006 року по 15 жовтня 2014 року ОСОБА_6 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 02 червня 2007 року у сторін народився син ОСОБА_8.

З довідки про доходи ОСОБА_7 від 16 липня 2015 року № 30 вбачається, що останній сплачує аліменти у розмірі ј частки від заробітку.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Так, ОСОБА_6 на підтвердження своїх доводів щодо понесення нею додаткових витрат на дитину надала копії товарних чеків ПП "Мовний цент "Розумашка" за оплату занять з англійської мови, книг з англійської мови та квитанції на придбання ліків для дитини (а. с. 4 - 6, 27).

Стаття 185 СК України передбачає, що той із батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягне аліментів не була поставлена, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей, хворобою, каліцтвом, тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

У п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) судам роз'яснено, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Проте апеляційний суд у порушення вимог ст. 303 ЦПК України не врахував вищезазначених положень норм цивільного закону, безпідставно залишив поза увагою доводи позивача та дійшов передчасного висновку про те, що витрати на заняття з англійської мови не є додатковими у розумінні ст. 185 СК України, оскільки заняття з іноземної мови можливо віднести до розвитку загальних та спеціальних здібностей дитини, які за правилами наведеної норми є спеціальними обставинами.

З матеріалів справи вбачається, що син позивача та відповідача - ОСОБА_8 відвідує заняття з англійської мови, які оплачує позивач, що підтверджується товарними чеками ПП "Мовний цент "Розумашка".

Так, суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовано виходив з того, що понесені позивачем витрати спрямовані на розвиток здібностей дитини, а тому, згідно ст. 185 СК України, позовні вимоги в частині стягнення Ѕ частини понесених витрат на оплату занять з англійської мови є обґрунтованими.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні норм матеріального та процесуального закону.

Враховуючи викладене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 09 вересня 2015 року скасувати, рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2015 року залишити в силі .

Ухвала оскарженню не підлягає.