Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Голяшкіна О.В.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, треті особи - Святопетрівська сільська рада, ОСОБА_3, про визнання протиправними та скасування рішень,

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, треті особи - Святопетрівська сільська рада, ОСОБА_3, в якому просив:

- визнати протиправними дії Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області щодо прийняття та реєстрації поданої ОСОБА_3 декларації про початок виконання будівельних робіт від 11.04.2016 року № КС 83161020722 за адресою АДРЕСА_1;

- скасувати декларацію про початок виконання будівельних робіт від 11.04.2016 року КС 83161020721;

- заборонити забудовнику вчиняти будь-які дії, пов'язані з будівництвом багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 року та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

ОСОБА_3 подано заперечення на касаційну скаргу, в яких вона просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що громадянці ОСОБА_3 з 27.02.2015 року належить на праві власності земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_3, площею 0,12 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1

ОСОБА_3 подано до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області декларацію про початок виконання будівельних робіт, вхідний номер 10/10-Л-0704/33/9.

Відповідачем 22.04.2016 року зареєстровано декларацію № КС 083161020721, яка стосується об'єкта будівництва - блокованої двоповерхової килимової житлової забудови в АДРЕСА_2 площа земельної ділянки 0,12 га, площа забудови 415,7 кв.м., загальна площа 683,2 кв.м., житлова площа 235,7 кв.м., кількість квартир - 9.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник має право виконувати будівельні роботи після: реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності.

Частиною 1 статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.

Частиною 2 статті - 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою КМ України від 13.04.2011 року № 466 (466-2011-п) визначено, що замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом до відповідного органу ДАБІ два примірними декларації за формою, наведеною у додатках 4, 5, 6 до цього Порядку.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до вимог частини 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто, чітко визначено коло осіб, прав, свобод та інтересів яких може стосуватися нормативно-правовий акт.

Згідно з нормами чинного законодавства України правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акта(актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не мстить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта, якому він адресований.

Отже, рішення державного чи іншого уповноваженого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і маж обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Індивідуальні акти стосуються певних осіб та їхніх відносин, а отже можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.

Заперечуючи проти реєстрації декларації, позивач вказує, що після будівництва будинку його права будуть порушені, оскільки по вул. Амосова відсутня інфраструктура для утримання багатоквартирного будинку і, крім того, буде знижено рівень постачання електроенергії, водопостачання та системи відведення стічних вод. Тобто позивач зазначає, що у майбутньому після прийняття будинку в експлуатацію його права можуть бути порушені з вищезазначених причин.

Оскільки, прийняття та реєстрація декларації № ККС 083161020721 не створили для позивача будь-яких прав та обов'язків, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що у даному конкретному випадку у позивача відсутні підстави для оскарження дій відповідача.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, позивач не є суб'єктом, права та обов'язки якого виникли, змінилися або були припинені внаслідок прийняття та реєстрації відповідачем декларації.

Абзацом 7 пункту Порядку № 466 (466-2011-п) визначено, що у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, зазначена в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно зареєстрованого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом ДАБІ.

Проте, позивач жодної із зазначених у даному пункті обставин для скасування декларації в процесі розгляду справи не навів.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що під час реєстрації декларації, відповідач дотримався вимог Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) та Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт і не мав правових підстав для відмови у реєстрації чи прийнятті декларації.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, треті особи - Святопетрівська сільська рада, ОСОБА_3, про визнання протиправними та скасування рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.