Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 26.04.2017 Прийняття

Головуючого Ткачука О.С., суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В., Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення апеляційного суду Одеської області від 16 лютого 2016 року,

У липні 2014 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", банк) звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 235 280,02 грн та судовий збір у розмірі 2 352,80 грн.

Позов мотивовано тим, що 13 квітня 2007 року між ТОВ "Український промисловий банк", правонаступником якого єПАТ "Дельта Банк", та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, відповідно якого банк надав позичальникукредитні кошти на загальну суму 12 585 доларів США на строк користування з 13 квітня 2007 року до 12 квітня 2014 року зі сплатою 11 % річних з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно графіку погашення кредиту. Відповідач зобов'язання не виконав, кредит не погасив. В забезпечення повернення кредиту між ТОВ "Український промисловий банк" (правонаступник ПАТ "Дельта Банк") та ОСОБА_7 був укладений договір поруки від 13 квітня 2007 року, відповідно до якого останній поручився перед кредитором за виконання боржником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором. Оскільки заборгованість по кредитному договору не погашена, банк звернувся до суду з відповідним позовом про солідарне стягнення заборгованості з боржника і поручителя.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2014 року позов задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором в сумі 235 280,02 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 16 лютого 2016 року рішення районного суду скасовано з ухваленням нового рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором № 5-124/ФКВ-07 від 13 квітня 2007 року у сумі 228365,52 грн, яка складається з боргу: по кредиту у сумі - 132717,06 грн, по відсоткам - у сумі 88406,36 грн, по комісії - у сумі 7212,10 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову до поручителя, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду.

Рішення апеляційного суду в частині задоволення позову до основного боржника сторонами не оскаржується, тому не переглядається колегією суддів у касаційному порядку у цій частині на предмет законності і обґрунтованості.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову та солідарне стягнення заборгованості по кредитному договору з боржника і поручителя, суд першої інстанції виходив з того, що банк свої зобов'язання перед позичальником виконав, проте позичальник взяті на себе зобов'язання перед банком не виконує, а тому боржник і поручитель несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення заборгованості лише з основного боржника, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до п.11 договору поруки, укладеного між ТОВ "Український промисловий банк" (правонаступник ПАТ "Дельта Банк") та ОСОБА_7, договір поруки набирає чинності з дати його підписання і діє до повного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, тобто строк дії договору поруки сторонами не встановлено.

За п. 6.2. та п. 4.2.5. кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового та повного повернення кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених кредитним договором, у разі порушення позичальником строків платежів та інших умов договору, і в такому випадку зобов'язання повинно бути виконане позичальником протягом 15 робочих днів з дати надіслання Банком позичальнику відповідної письмової вимоги.

У 2009 році ТОВ "Укрпромбанк" звертався з вимогою до позичальника про дострокове повернення кредиту, сплати процентів та комісій протягом 30 робочих днів з моменту надіслання письмової вимоги (а.с. 186). В подальшому у лютому 2009 року вказаний банк звернувся до суду з позовом до відповідачів про дострокове стягнення кредитної заборгованості у зв'язку з порушенням позичальником умов кредитного договору, тим самим змінивши строк виконання основного зобов'язання. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2011 року позовну заяву банку було залишено без розгляду.

Виходячи з умов кредитного договору та положень статті 599 ЦК України днем настання виконання основного зобов'язання у спірних правовідносинах є наступний день після спливу наданого банком у вимозі строку для добровільного виконання зобов'язання за кредитним договором.

З урахуванням наведеного та згідно вимог ст. 559 ч.4 ЦК України, апеляційний суд дійшов висновку, що порука ОСОБА_7 та право вимоги кредитора до поручителя припинилися.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 квітня 2007 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у сумі 12585 доларів США на придбання автомобіля "DAEWOO LANOS" 2007 р.в., визначивши строк кредитування - 84 місяці, до 12 квітня 2014 року. Надання кредиту сторонами було обумовлено сплатою процентів у розмірі 11 % річних (щомісячно у валюті кредиту по 20 число кожного місяця), сплатою комісії 0,1% від суми кредиту (щомісячно, в національній валюті по 20 число кожного місяця), та умовою повернення кредиту щомісячно, частинами у розмірі не менш як 150 доларів США, по 20 число кожного місяця. Згідно з умовами договору позичальник зобов'язався використовувати кредит на зазначені в договорі цілі, і забезпечити повернення отриманого кредиту, сплату нарахованих процентів та комісій у встановлені договором терміни.

В забезпечення виконання умов кредитного договору та повернення кредиту між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_7 був укладений договір поруки від 13 квітня 2007 року, за умовами якого відповідач ОСОБА_7 взяв на себе зобов'язання відповідати солідарно перед кредитором за виконання усіх зобов'язань боржником ОСОБА_8 по вищевказаному кредитному договору. За п. 11 договору поруки сторони домовились, що договір діє до повного виконання зобов'язань позичальником по кредитному договору.

30 червня 2010 року між ТОВ "Український промисловий банк", ПАТ "Дельта Банк" та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ "Український промисловий банк" на користь ПАТ "Дельта Банк". Відповідно до вказаного договору та витягу з додатку № 2 ТОВ "Український промисловий банк" відступив АТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, у тому числі щодо відповідачів, за станом виконання на момент переходу прав.

Таким чином, ПАТ "Дельта Банк" замінив ТОВ "Український промисловий банк", як кредитора, у зобов'язаннях стосовно відповідачів, за станом виконання на момент переходу прав.

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконував, погашення кредиту щомісячно та сплату відсотків за користування кредитом і комісії не здійснював, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яка за розрахунками банку, наданими суду першої інстанції, станом на 19 червня 2014 року, складала 235280,02 грн, з яких: тіло кредиту - 132747,06 грн; відсотки - 88406,36 грн; комісія - 14 126,60 грн.

Згідно наданим апеляційному суду деталізованим розрахунком боргу по кредиту, заборгованість позичальника перед позикодавцем за кредитним договором, станом на 19 червня 2014 року, складає 228365,52 грн, з яких: заборгованість по кредиту - у сумі 132747,06 грн; борг по відсоткам - 88406,36 грн та борг по комісії дорівнює 7212,10 грн. За поясненням представника позивача при здійсненні розрахунку наданого суду першої інстанції банком у довідці була допущена помилка при визначенні суми заборгованої позичальником комісії.

Відповідності з п.11 договору поруки, укладеного між ТОВ "Український промисловий банк" (правонаступник ПАТ "Дельта Банк") та ОСОБА_7, договір поруки набирає чинності з дати його підписання і діє до повного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, тобто строк дії договору поруки сторонами не встановлено.

За п. 6.2. та п. 4.2.5. кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового та повного повернення кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених кредитним договором, у разі порушення позичальником строків платежів та інших умов договору, і в такому випадку зобов'язання повинно бути виконане позичальником протягом 15 робочих днів з дати надіслання банком позичальнику відповідної письмової вимоги.

При застосуванні частини четвертої статті 559 ЦК України слід враховувати, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

Отже, виходячи з положень частини четвертої статті 559 ЦК України, вимога до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинна бути пред'явлена у судовому порядку в межах строку дії договору поруки, або протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі, якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й протягом шести місяців, починаючи від цієї дати був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя.

Таким чином, якщо кредитор на підставі частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, то передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду України від 22 червня 2016 року у справі № 6-368цс16, від 7 вересня 2016 року у справі № 6-691цс16, від 11 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16, які, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для усіх судів України.

Згідно встановлених апеляційним судом обставин, у 2009 році ТОВ "Укрпромбанк" звертався з вимогою до позичальника про дострокове повернення кредиту, сплати процентів та комісій протягом 30 робочих днів з моменту надіслання письмової вимоги, (а.с. 186).

У лютому 2009 року вказаний банк звернувся до суду з позовом до відповідачів про дострокове стягнення кредитної заборгованості у зв'язку з порушенням позичальником умов кредитного договору, тим самим змінивши строк виконання основного зобов'язання. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2011 року позовну заяву банку було залишено без розгляду.

9 листопада 2011 року ПАТ "Дельта Банк" повторно направив позичальнику досудову вимогу про повернення кредиту та усіх складових кредитної заборгованості протягом 15 календарних днів (а.с. 184).

В даному випадку, договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за кредитним договором.

Внаслідок порушення боржником виконання зобов'язання за кредитним договором банк, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та умов кредитного договору використав право достроково вимагати з позичальника стягнення заборгованості за кредитним договором, надіславши у лютому 2009 року, та повторно у листопаді 2011 року письмову вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів.

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за його користування та пені, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Таким чином, якщо кредитор змінює на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, то передбачений ч. 4 ст. 559 цього Кодексу шестимісячний строк обчислюється від цієї дати.

Оскільки з позовом до суду кредитор звернувся лише 18 липня 2014 року, а письмові вимоги про повне дострокове повернення заборгованості за кредитним договором були направлені боржнику у лютому 2009 року та у листопаді 2011 року, тоу зв'язку з пропущенням шестимісячного строку пред'явлення вимоги до поручителя позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що строк виконання основного зобов'язання кредитором та його правонаступником було змінено, а позов до поручителя ОСОБА_7 подано кредитором лише 18 липня 2014 року, тобто з пропуском шестимісячного строку пред'явлення вимоги до поручителя, що є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи апеляційним судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.