Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Коротуна В.М., Червинської М.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації, тимчасово виконуючого обов'язки директора департаменту з питань освіти, науки, сім'ї та молоді Львівської обласної державної адміністрації Брегіна Михайла Григоровича, директора департаменту з питань освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації Небожук Олександри Іванівни, Комунального закладу Львівської обласної ради "Лівчицька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів", директора Комунального закладу Львівської обласної ради "Лівчицька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів" Пітули СвітланиАндріївни про визнання звільнення з роботи незаконним, визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 26 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 07 жовтня 2015 року,

У липні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом про визнання звільнення з роботи незаконним, визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, мотивуючи свої вимоги тим, що його звільнення відбулось з грубим порушенням вимог трудового законодавства.

Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 26 червня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з КЗ ЛОР Лівчицької СЗШ І-ІІ ступенів на користь ОСОБА_4 кошти на оплату тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання згідно з листком непрацездатності серії АГД № 020195, виданого 30 травня 2013 року Жидачівською ЦРЛ, у розмірі 1 088,97 грн, допустивши негайне виконання в цій частині судового рішення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 07 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування наказів КЗ ЛОР Лівчицька СЗШІ І-ІІ ступенів від 31 травня 2013 року № 85-к "Про звільнення з роботи вчителя музики і співів КЗ ЛОР "Лівчицька СЗШІ І-ІІ ступенів ОСОБА_4" та від 25 березня 2015 року № 36-к "Про внесення змін до наказу від 31 травня 2013 року № 85-к", виданих директором КЗ ЛОР Лівчицька СЗШІ І-ІІ ступенів скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог.

У решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять вказані судові рішення в частині відмови в задоволенні його вимог про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій не оскаржуються, а тому відповідно до ст. 335 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального поступку, несумісного з продовженням даної роботи.

У статті 56 Закону України "Про освіту" визначено, що педагогічні працівники зобов'язані додержуватися педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини, учня.

Так, судами встановлено та із матеріалів справи вбачається, що наказом т.в.о. директора Департаменту з питань освіти, науки, сім"ї та молоді Львівської обласної державної адміністрації від 31 травня 2013 року № 94-к звільнено ОСОБА_4 з посади вчителя музики і співів КЗ ЛОР Лівчицької СЗШІ І-ІІ ступенів 31 травня 2013 року за вчинення аморального проступку, п. 3 ст. 41 КЗпП України.

Вироком Жидачівського районного суду Львівської області від 19 серпня 2014 року, залишеним без змін ухвалу апеляційного суду Львівської області від 04 листопада 2014 року, ОСОБА_4 визнаний винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 та ч. 1 ст. 126 КК України. При цьому судом встановлено, що ОСОБА_4, працюючи вчителем музики та співів КЗ ЛОР Лівчицької СЗШІ І-ІІ ступенів, 19 березня 2013 року у приміщенні класу вказаного навчального закладу умисно спричинив легкі тілесні ушкодження ученицям ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а також спричинив фізичну біль учениці ОСОБА_10. Крім цього, ОСОБА_4 21 травня 2013 року біля приміщення клубу навчального закладу умисно спричинив легкі тілесні ушкодження учениці ОСОБА_9

Таким чином, колегія суддів вважає, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що звільнення позивача з роботи проведено у відповідності до вимог трудовим законодавством, оскільки він, як працівник, який виконує виховні функції, вчинив аморальний проступок, не сумісний з продовженням даної роботи.

Отже підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки суди при їх ухваленні дослідили усі наявні у справі докази в їх сукупності, надали їм належну оцінку, виконали всі вимоги цивільного судочинства, внаслідок чого ухвалили законні і обґрунтовані судові рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 26 червня 2015 року (в нескасованій частині) та рішення апеляційного суду Львівської області від 07 жовтня 2015 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.