Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Коротуна В.М., Червинської М.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення додаткових витрат на дитину, за касаційною скаргою ОСОБА_5, який діє через представника ОСОБА_6, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 березня 2016 року,

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що нею у зв'язку з хворобою дитини та необхідністю розвитку її здібностей були витрачені додаткові кошти, окрім отриманих аліментів, а тому просила стягнути з відповідача половину цих коштів у розмірі 8 036,25 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 березня 2016 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 додаткові витрати на дитину у розмірі 4 591,56 грн.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

У статтях 10, 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно

Отже, виходячи з аналізу ст. 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Встановивши, що аліментів, які стягуються з відповідача на утримання дитини не достатньо для покриття додаткових витрат позивача, пов'язаних з необхідністю лікування та оздоровлення дитини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про покладення на відповідача обов'язку з відшкодування половини цих витрат.

Таким чином, у справі, що переглядається, суди, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалили законні і обґрунтовані удові рішення, які необхідно залишити без змін.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки наявних у справі доказів та встановлених судами обставин, однак не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки відповідно до ст. 335 ЦПК України під час перегляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, то вказані доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування судових рішень.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, який діє через представника ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.