Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Коротуна В.М., Червинської М.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватного підприємства "Шлях-2002", ОСОБА_7, товариства з обмеженою відповідальністю "Автовертикаль", ОСОБА_8, треті особи: Центр надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Мелітополь, Мелітопольського, Якимівського, Приазовського та Веселівського районів Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Центр № 2 надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Запоріжжя Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на майно та визнання недійсними договорів про відчуження спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 15 березня 2016 року,

У березні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що у період з 10 жовтня 2008 року по 17 лютого 2014 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі і за цей час сторонами було придбано майно, загальною вартістю 137 7326,50 грн та три автомобілі, загальною вартістю 160 тис. грн. Згодом вона дізналась, що відповідачем без її згоди було відчужено два автомобілі, а тому, з урахуванням вказаного, вона просила суд поділити спільне майно подружжя, визнати право власності на майно і визнати недійсними договори про відчуження спільного майна подружжя.

Заперечуючи проти задоволення вказаних вимог, ОСОБА_5 подав до суду зустрічний позов та запропонував свій варіант поділу спільного майна подружжя.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10 червня 2015 року позови ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено частково.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано право власності та виділено ОСОБА_4 наступне майно:

- прихожа, вартістю 4 200 грн;

- шафа-купе, вартістю 6 500 грн;

- комплект плетених меблів (1 стіл та 4 крісла), вартістю 3 650, грн;

- спальний гарнітур "Сніжна королівна", вартістю 11 900, грн;

- комплект шкіряних меблів "Імператор", вартістю 21 850 грн;

- вібромасажер, вартістю 1 950 грн;

- пральну машину Gorenje, вартістю 2 400 грн;

- морозильну камеру, вартістю 2 500 грн;

- комп'ютерний стіл, вартістю 1 000 грн, а всього на суму 55 950 грн.

Витребувано вібромасажер з володіння ОСОБА_5

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано право власності та виділено ОСОБА_5 наступне майно:

- водонагрівач Garanterm, вартістю 1 000 грн;

- телевізор Samsung, вартістю 500 грн;

- сейф, вартістю 2 000 грн;

- кондиціонер LG, вартістю 1 000 грн;

- морозильну камеру, вартістю 2 500 грн;

- кухонні меблі, вартістю 7 600 грн;

- м'який куток та кухонний стіл, вартістю 2 700 грн;

- холодильник Nord Standard, вартістю 1 630 грн;

- холодильну вітрину, вартістю 4 000 грн, а всього на суму 19 430 грн.

Поділено автомобіль ЗАЗ-1102, р.н.НОМЕР_1, між подружжям - визнано за кожним право власності на 1/2 частини цього автомобіля.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 різницю вартості виділеного майна у розмірі 18 260 грн.

У задоволені решти вимог первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 15 березня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля від 25 червня 2014 року № 25-6-4, укладеного між ПП "Шлях-2002" та ОСОБА_6, та включення автомобіля до майна що підлягає поділу скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог.

У решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні її вимог скасувати і ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову.

У решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій не оскаржуються, а тому відповідно до ст. 335 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про часткове задоволення позову ОСОБА_4 з огляду на наступне.

У статтях 10, 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Під час перегляду справи, колегією суддів встановлено, що суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень встановили обсяг спільно нажитого майна подружжя, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясували джерело і час його придбання у результаті чого ухвалили законні і обґрунтовані судові рішення про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів.

При цьому суди дослідили усі наявні у справі докази в їх сукупності, надали їм належну оцінку і виконали всі вимоги цивільного судочинства, а тому підстав для скасування цих рішень немає.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10 червня 2015 року (в нескасованій частині) та рішення апеляційного суду Запорізької області від 15 березня 2016 року в частині вирішених позовних вимог ОСОБА_4 залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.