Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Маляренка А.В., Леванчука А.О., Ступак О.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, третя особа - ректор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка ОСОБА_5, про поновлення на займаній посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6, який діє від імені ОСОБА_4, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 року,

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, у якому просила поновити її на посаді заступника директора з навчальної роботи Українського фізико-математичного ліцею за сумісництвом, стягнути з Київського національного університету імені Тараса Шевченка середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 лютого 2016 рокупо день поновлення на роботі, відшкодувати моральну шкоду в розмірі 5 000 грн, а також витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 року, у задоволенні позову було відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, який діє від імені ОСОБА_4, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач при звільненні позивача з роботи за сумісництвом діяв відповідно до положень ст. ст. 21, 23, 43-1, 103 КЗпП України, постанови КМ України від 03 квітня 1993 року № 245 (245-93-п) , Положення про умови роботи за сумісництво працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України № 43 від 28 червня 1993 року, зареєстрованого МЮ України 30 червня 1993 року за № 76 (z0076-93) , оскільки позивача було звільнено від сумісництва з посади заступника директора з навчальної роботи з 08 лютого 2016 року у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, згідно ст. 43-1 КЗпП України.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6, який діє від імені ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.