Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Маляренка А.В., Іваненко Ю.Г., Ступак О.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції м. Києва, третя особа: ОСОБА_5, про визнання запису про встановлення батьківства недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду м. Києва від 15 вересня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищевказаним позовом, на обґрунтування якого зазначив, що його рідна сестра ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, 02 травня 1974 року уклала шлюб з ОСОБА_7та змінила прізвище на ОСОБА_6. Позивач зазначив, що в цьому шлюбі у сестри народились діти ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Також, позивач вказував, що 26квітня 1984року ОСОБА_6 розірвала шлюб з ОСОБА_7 та 08 лютого 1989 рокууклала шлюб з ОСОБА_5, змінившипрізвище на ОСОБА_6, розірвавши в подальшому шлюб 04 лютого 1992 року.ІНФОРМАЦІЯ_3ОСОБА_6 померла, а ІНФОРМАЦІЯ_4 помер його племінник ОСОБА_10 Позивач зазначив, що відповідачем було встановлено батьківство ОСОБА_5 відносно ОСОБА_10 і внесені відповідні відомості до актового запису про народження. Однак, вважав, що при встановленні батьківства ОСОБА_5 допущенні помилки. Тому звертаючись до суду просив визнати актовий запис № 59 від 27 червня 1987 року про встановлення батьківства відносно ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2, здійснений відділом ЗАГС Подільського райвиконкому м. Києва недійсним.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 03 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 15 вересня 2016 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 03 червня 2016 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено з інших підстав.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-УІІІ "Про судоустрій статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі і особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Позивач при зверненні до суду посилався на ст. 55 КпШС (запис батьків, які перебувають у шлюбі між собою), яка не передбачає визнання запису про встановленнябатьківства недійсним.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 15 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.