Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Коротуна В.М., Червинської М.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія", ОСОБА_5 про стягнення невиплаченого страхового відшкодування та відшкодування збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2016 року,

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" страхове відшкодування у розмірі 51 076,96 грн, у тому числі витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1 тис. грн. та поштові витрати у розмірі 76,96 грн та стягнути з ОСОБА_5 53 483,66 грн на відшкодування завданої майнової шкоди, 5 тис. грн на відшкодування завданої моральної шкоди, поштові витрати у розмірі 86, 58 грн.

В обґрунтування вказаних вимог зазначив, що з вини ОСОБА_5 сталась дорожньо-транспортна пригода, чим йому було завдано шкоди.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2016 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" на користь ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі 49 тис. грн, витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1 тис. грн і поштові витрати у розмірі 76,96 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 53 483, 66 грн на відшкодування завданої майнової шкоди, франшизу у розмірі 1 тис. грн та поштові витрати у розмірі 86,58 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні вимог ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_5 моральної шкоди відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення в частині стягнення з нього коштів скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Частково задовольняючи позовні вимоги до ОСОБА_5, суди першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано виходили із того, що оскільки вартість матеріального збитку, завданого позивачу пошкодженням його автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини ОСОБА_5, перевищує розмір страхового відшкодування, то з відповідача необхідно стягнути цю різницю та франшизу за договором страхування.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Так, відповідно до статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обґрунтовуючи розмір заподіяної майнової шкоди, позивач надав суду висновок експертного дослідження від 26 березня 2015 року, який відповідно до статей 58, 59 ЦПК України є належним і допустимим доказом. При цьому відповідач, заперечуючи проти визначеного розміру матеріального збитку у порушення вимог статей 10, 60 ЦПК України не надав суду доказів на підтвердження своїх заперечень. Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем було подано клопотання про призначення експертизи (а. с. 116-117), однак воно було відкликано (а. с. 120), а тому твердження заявника, що судами не у повній мірі з'ясовані всі обставини справи не заслуговує на увагу.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що суди попередніх інстанцій, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалили законні і обґрунтовані судові рішення, а тому підстав для їх скасування немає.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.