Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Коротуна В.М., Попович О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Харківської міської ради, третя особа - Перша Харківська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності в порядку спадкування, за касаційною скаргою Харківської міської ради на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 10 листопада 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, який уточнила в ході розгляду справи, та остаточно просила:

- встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, починаючи з 30 квітня 2004 року і до смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на:

ѕ частки квартири АДРЕСА_1;

Ѕ частки транспортного засобу марки ЗИМ 9601, тип ТЗ причеп, 1996 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1;

Ѕ частини вкладів з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією у Ощадбанку в м. Харкові на рахунках НОМЕР_2 у сумі 3168 грн 90 коп. та НОМЕР_3 у сумі 2 156 грн 70 коп.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилалася на те, що вона з 30 квітня 2004 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, і після смерті якого відкрилася спадщина а саме - 3/6 часток у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1, з яких: 1/6 частка належала дружині спадкодавця ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та спадкоємцем якої був її чоловік, що прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, та 1/3 частка належала особисто ОСОБА_6

Позивачка вказувала, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 були вона, як дружина, та ОСОБА_5 (син спадкодавця), які прийняли спадщину та оформили спадкові права.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина, яка складається з: ѕ частки вищевказаної квартири, Ѕ частка транспортного засобу марки ЗИМ 9601, тип ТЗ причеп, 1996 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1; Ѕ частини вкладів з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, що знаходяться у Ощадбанку в м. Харкові на рахунку НОМЕР_2 у сумі 3 168 грн 90 коп. та на рахунку НОМЕР_3 в сумі 2 156 грн 70 коп.

Посилаючись на те, що заповіту ОСОБА_5 не залишив і тому спадкування вказаного майна здійснюється за законом в порядку черговості, а також зазначаючи, що спадкоємці першої, другої та третьої черги після смерті ОСОБА_5 відсутні, вона є спадкоємицею четвертої черги, оскільки проживала із спадкодавцем однією сім'єю більше п'яти років до часу відкриття спадщини, а тому ОСОБА_4 просила задовольнити позов.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 травня 2016 року позов задоволено.

Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_5, починаючи з 30 квітня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на:

- ѕ частки квартири АДРЕСА_1;

- Ѕ частину транспортного засобу марки та моделі ЗИМ 9601, тип ТЗ причеп, 1996 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4;

- Ѕ частини вкладів, що знаходяться у ХОУ ОПЕРВ "Ощадбанк України" у м. Харкові, на рахунках НОМЕР_2 та НОМЕР_3 з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 10 листопада

2016 року апеляційну скаргу Харківської міської ради відхилено, рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 травня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Харківська міська рада, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували норми матеріального права, які їх регулюють, врахували роз'яснення, викладені у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) , а також покази свідків, які пояснили, що позивачка проживала у спірній квартирі з чоловіком ОСОБА_6 та його сином ОСОБА_5, а після смерті чоловіка залишилась проживати з його сином, доглядала та піклувалась про нього, оскільки останній є інвалідом з психічного захворювання та не мав інших родичів, а згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району м. Харкова № 3457/07 від 24 листопада 2015 року ОСОБА_4 перебувала на обліку та отримувала державну допомогу по догляду за інвалідом 2 групи ОСОБА_5 у період з 01 червня 2013 року по 31 травня 2015 року (а. с. 58), дійшовши обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_5, починаючи з 30 квітня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнання ОСОБА_4 спадкоємицею четвертої черги після смерті ОСОБА_5

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

З огляду на вищевикладене та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Харківської міської ради відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 10 листопада

2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.