Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Ступак О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної служби інтелектуальної власності України Компанії Айвібрідж Венчерз Лімітед про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів та послуг та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом-М" на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року,

У січні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, обґрунтовуючи який зазначив, що знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 не відповідає умовам надання правової охорони, визначеним ч. 2 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на знак для товарів і послуг", оскільки є таким, що відображає лише форму, яка обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату, тривимірним об'єктом, форма якого обумовлена виключно функціональним призначенням та реалістичним відображенням товару.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29 квітня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_4 до Державної служби інтелектуальної власності України Компанії Айвібрідж Венчерз Лімітед про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів та послуг та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфом-М" (далі - ТОВ "Інтерфом-М"), оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом-М" на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної служби інтелектуальної власності України Компанії Айвібрідж Венчерз Лімітед про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів та послуг та зобов'язання вчинити певні дії, закрито.

У касаційній скарзі ТОВ "Інтерфом-М" просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу до апеляційного суду на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Закриваючи апеляційне провадження, апеляційний суд, керуючись ч.1 ст. 292 ЦПК України, виходив з того, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не вирішував питання про права і обов'язки ТОВ "Інтерфом-М", а тому воно не є особою, що має право на оскарження рішення суду першої інстанції.

Крім того, апеляційний суд, враховуючи постанови Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року № 6-885цс15 та 17 лютого 2016 року № 6-76цс15, дійшов обґрунтованого висновку, що у даній справі не вбачається несприятливих наслідків, завданих саме оскаржуваним судовим рішенням, оскільки особа не позбавлена права здійснення захисту в порядку господарського судочинства, яким ТОВ "Інтерфом-М" і скористалось шляхом звернення до господарського суду.

Встановивши, що вимоги і підстави, заявлені в ході даного провадження та провадження в господарському суді є ідентичними, суд апеляційної, керуючись ст. 303 ЦПК України, дійшов правильного висновку про неможливість їх розгляду в даному провадженні.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, про те, що оскаржуване судове рішення першої інстанції зачіпає інтереси ТОВ "Інтерфом-М" з огляду на преюдиційний характер фактів, встановлених у рішенні, є необґрунтованими, оскільки встановлені рішенням суду першої інстанції обставини відповідності свідоцтва умовам правової охорони не є такими, що встановлені відносно особи, а тому не можуть бути преюдиційними, а тому вказане судове рішення не може позбавити іншу особу оскаржити це свідоцтво із зазначенням інших підстав та доказів.

Твердження ТОВ "Інтерфом-М" про те, що закриваючи апеляційне провадження у справі, апеляційний суд м. Києва відступив від правової позиції Верховного Суду України є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції врахував постанови Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року № 6-885цс15 та 17 лютого 2016 року № 6-76цс15, однак дійшов висновку про відсутність доказів завдання несприятливих наслідків ТОВ "Інтерфом-М" саме рішенням суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом-М" відхилити.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.