569/11061/15-ц Про стягнення коштів за договорами депозитних вкладів - 20.07.2016 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення коштів за договорами депозитних вкладів, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 18 березня 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про стягнення коштів за договорами депозитних вклад.

Посилався на те, що 2 липня 2013 року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ "Приватбанк" у відділенні у м. Гурзуф Кримського регіонального управління ПАТ КБ "Приватбанк" було укладено договір № SAMDN80000736195407 "Стандарт", відповідно до умов якого позивач передав банку грошові кошти для розміщення на депозитному рахунку в розмірі 12 004,02 долари США на 93 дні до 2 жовтня 2013 року включно із зобов'язанням банку нараховувати проценти на суму вкладу за ставкою 8 % річних.

2 липня 2013 року між позивачем та ПАТ КБ "Приватбанк" у відділенні у м. Гурзуф Кримського регіонального управління ПАТ КБ "Приватбанк" було укладено договір № SAMDN80000736195010 "Стандарт", відповідно до умов якого банку передано грошові кошти в розмірі 15000 доларів США для їх розміщення на депозитному рахунку банку на 93 дні до 2 жовтня 2013 року включно із зобов'язанням банку нараховувати проценти на суму вкладу за ставкою 8 % річних.

Враховуючи те, що з грудня 2014 року позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про повернення депозитних вкладів, однак, у порушення умов договорів банк відмовився виплачувати йому грошові кошти, просив розірвати вказані договори, стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" внесені кошти та відшкодувати моральну шкоду.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 18 березня 2016 року, розірвано договори № SAMDN80000736195407 "Стандарт" та № SAMDN80000736195010 "Стандарт" від 2 липня 2013 року, які були укладені між ОСОБА_4 і ПАТ КБ "ПриватБанк", стягнуто з відповідача на користь позивача відповідно 12 004 долари 02 центи США та 15 000 доларів США депозитних коштів. У задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ПАТ КБ "ПриватБанк" - Наконечна А.В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволені з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Як вбачається з матеріалів справи, що 02 липня 2013 року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ "Приватбанк" у відділенні у м. Гурзуф Кримського регіонального управління ПАТ КБ "Приватбанк" укладено договір № SAMDN80000736195407 "Стандарт", відповідно до умов якого позивач передав банку грошові кошти для розміщення на депозитному рахунку в розмірі 12 004,02 долари США на 93 дні до 2 жовтня 2013 року включно із зобов'язанням банку нараховувати проценти на суму вкладу за ставкою 8 % річних.

2 липня 2013 року між позивачем та ПАТ КБ "Приватбанк" у відділенні в м. Гурзуф Кримського регіонального управління ПАТ КБ "Приватбанк" укладено договір № SAMDN80000736195010 "Стандарт", відповідно до умов якого банку передано грошові кошти в розмірі 15000 доларів США для їх розміщення на депозитному рахунку банку на термін вкладу 93 дні до 2 жовтня 2013 року включно із зобов'язанням банку нараховувати проценти на суму вкладу за ставкою 8 % річних.

Відповідно до п. 7 вказаних договорів у випадку, якщо після закінчення 3 місяців вкладник не заявив банку про відмову від продовження строку вкладу, вклад автоматично продовжується ще на три місяці. Мінімальний строк вкладу продовжується неодноразово без явки клієнта в банк.

За змістом п. 10 договорів сторони мають право на дострокове розірвання договору за умови повідомлення про це другу сторону за два банківські дні до дати розірвання договору.

З матеріалів справи вбачається, що 30 липня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до ПАТ КБ "Приватбанк" із заявою про розірвання договорів банківських вкладів та повернення суми вкладів та процентів за користування депозитними коштами, на що отримав відповідь від 5 серпня 2015 року, зі змісту якої вбачається, що банк не заперечував існування договірних відносин з позивачем, а повідомляв про припинення своєї діяльності на території Криму.

Статтею 1059 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (z1256-03) (далі - Положення), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Згідно із п. 2.1 цього Положення грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

При цьому відкриття банківських рахунків та обліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку (ч. 3 ст. 1058, ч. 2 ст. 1068 ЦК України, п. 2.1 вищезгаданого Положення).

Пункт 10.1 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 01 червня 2011 року № 174 (z0790-11) (далі - Інструкції) передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Відповідно до п. 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Судами встановлено, що факт укладення між сторонами договорів банківського вкладу і внесення позивачем грошових коштів на депозитні рахунки в банку підтверджується наданими для огляду суду оригіналами договорів з факсимільними підписами голови правління банку, підписами керівника відділення № 159 та відтиском печатки банку, оригіналами квитанцій № 3 та № 6 від 2 липня 2013 року про внесення на рахунок та довідкою № 3106508, виданою ПАТ КБ "Приватбанк" 12 травня 2014 року, про наявність на рахунках позивача № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 коштів в сумі 12664,72 долари США та 15825,61 доларів США відповідно.

Таким чином, враховуючи те, що грошові кошти за договорами банківського вкладу позивачу не виплачені, факт укладення договорів на внесення позивачем коштів підтверджується належними доказами, суди дійшли правильного висновку про необхідність задоволення позову у частині розірвання вказаних договорів та повернення депозитних коштів.

Не можна погодитися із доводами касаційної скарги про те, що за виконання умов договору банківського вкладу (депозиту), збереження грошей і їх повернення має відповідати автономна некомерційна організація "Фонд захисту вкладників" (далі - АНО "ФЗВ"), оскільки банком Росії було прийнято рішення про припинення з 21 квітня 2014 року діяльності відокремлених підрозділів на території Республіки Крим та міста Севастополя і АНО "ФЗВ" було передано в довірче управління майновий комплекс філії "Кримське РУ ПАТ КБ "ПриватБанк".

Як установлено судами та убачається із матеріалів справи договори депозитних вкладів укладалися між ОСОБА_4 та юридичною особою ПАТ КБ "ПриватБанк", місцезнаходженням якої є м. Дніпропетровськ.

Відповідно до ч. 3 ст. 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Таким чином відповідальність щодо неповернення грошових коштів за договорами банківського вкладу несе юридична особа, тобто ПАТ КБ "ПриватБанк".

Доводи касаційної скарги не спростовують наведеного та встановлених судами на підставі поданих сторонами доказів, яким дана належна оцінка, обставин і зроблених в ухвалених ними рішеннях висновків, у зв'язку з чим підстави для її задоволення відсутні.