Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 20.07.2016 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_4, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 02 липня 2015 року,

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилався на те, що 28 листопада 2007 року між акціонерним банком "Синтез"(далі - АБ "Синтез") та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 1 000 000 дол. США із сплатою 16 % річних та кінцевим терміном повернення 27 листопада 2008 року. У подальшому додатковими угодами вносились зміни до кредитного договору.

Узабезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором від 28 листопада 2007 року між АБ "Синтез" та товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс технік" (далі - ТОВ "Альянс технік") укладено договір іпотеки, згідно з яким в іпотеку передано двоповерховий адміністративний виробничий будинок АДРЕСА_2.

Того ж дня між АБ "Синтез" та ТОВ "Альянс технік" укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку передано двоповерховий будинок АДРЕСА_1.

28 січня 2009 року між ТОВ "Українська телекомунікаційна компанія" та АБ "Синтез", Федерацією хокею України, благодійною організацією "Благодійний фонд сприяння розвитку фізичної культури і спорту "Славутич" було укладено договір відступлення права вимоги б/н, згідно з яким ТОВ "Українська телекомунікаційна компанія" прийняло всі права вимоги за кредитним договором, що був укладений між АБ "Синтез" та ОСОБА_4

08 серпня 2011 року між ТОВ "Українська телекомунікаційна компанія" та ОСОБА_3 було укладено договори відступлення права вимоги б/н, за умовами яких останній набув право вимоги за кредитним договором та двома договорами іпотеки, укладеними 28 листопада 2007 року.

У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором від 28 листопада 2007 року станом на 20 березня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 5 588 312 грн, яку позивач просив стягнути на свою користь із відповідача.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02 липня 2015 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 28листопада 2007 року у розмірі 5 558 312 грн 10 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_4, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення судів не відповідають.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 не виконував належним чином умови укладеного з АБ "Синтез" кредитного договору, допустив заборгованість, розмір якої визначено з урахуванням вимог закону та умов договору, у зв'язку з чим є підстави для стягнення цієї заборгованості на користь ОСОБА_3, якому банк відступив право вимоги за кредитним договором.

Відмовляючи у зарахуванні в рахунок заборгованості за кредитним договором сплачених ОСОБА_4 на користь ТОВ "Українська телекомунікаційна компанія" коштів у розмірі 429 588 грн, суди виходили з того, що кошти були сплачені відповідачем на користь товариства до укладення договору відступлення права вимоги за кредитним договором з ОСОБА_3, в якому чітко вказано суму заборгованості, яка підлягала стягненню.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції.

Протеповністю погодитись із такими висновками не можна.

Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції передбачено в ст. 315 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначаються: узагальнені доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини; мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; у разі відхилення апеляційної скарги зазначаються мотиви її відхилення.

Судом установлено, що 06 лютого 2008 року між АБ "Синтез" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір від 28 листопада 2007 року № 281107/6, згідно з яким банк надав позичальнику ОСОБА_4 кредит у доларах США на умовах, передбачених договором, а ОСОБА_4 зобов'язувався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити відсотки за користування ними та виконати всі інші обов'язки, передбачені кредитним договором.

Згідно з п. 1.2 кредитного договору сума кредиту складала 1 000 000 доларів США, яка у подальшому згідно з додатковою угодою від 28 січня 2009 року № 3 до кредитного договору була збільшена до 1 013 500 доларів США.

Встановлено, що строк дії кредиту згідно з п. 1.3 вищевказаного кредитного договору з 28 листопада 2007 року по 27 грудня 2008 року включно, який у подальшому було продовжено до 17 квітня 2009 року, згідно з додатковою угодою від 26 грудня 2008 року № 2 до вказаного кредитного договору.

Згідно з п. 1.4. кредитного договору процентна ставка за користування кредитом становила 16 % річних, яка в подальшому згідно з додатковими угодами від 27 листопада 2008 року № 1 та від 26 грудня 2008 року №2 до вказаного кредитного договору була збільшена до 18 % річних. Цільове призначення кредиту - споживчі потреби (п. 1.5 вказаного кредитного договору).

Пунктами додаткової угоди № 4 до вказаного кредитного договору від 28 січня 2009 року визначено, що сторони за взаємною згодою домовились перевести заборгованість позичальника за кредитним договором у сумі 1 013 500 доларів США в заборгованість у гривні за курсом 6 грн 60 коп. за 1 долар США і сума заборгованості позичальника за кредитним договором починаючи з 28 січня 2009 року склала 6 587 750 грн.

Судами встановлено, що 28 січня 2008 року між АБ "Синтез" та ТОВ "Українська телекомунікаційна компанія" було укладено договір відступлення права вимоги від 28 січня 2009 року б/н за зобов'язаннями, що випливають з умов кредитного договору.

28 вересня 2009 року між АБ "Синтез" та ТОВ "Українська телекомунікаційна компанія" було укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, відповідно до якого ТОВ "Українська телекомунікаційна компанія" приймало всі права за договором іпотеки від 28 листопада 2007 року, за договором іпотеки від 08 жовтня 2008 року. Відповідно до вказаних правочинів ТОВ "Українська телекомунікаційна компанія" отримало право вимоги за вищевказаним кредитним договором.

08 серпня 2011 року між ТОВ "Українська телекомунікаційна компанія" та ОСОБА_3 укладено договір про відступлення права вимоги від 08 серпня 2011 року б/н за зобов'язаннями, що випливають з умов кредитного договору від 28 листопада 2007 року № 281107/6.

Того ж дня між ТОВ "Українська телекомунікаційна компанія" та ОСОБА_3 укладено договір відступлення права за договорами іпотеки.

Встановлено, що розмір заборгованості відповідача за умовами вищевказаного кредитного договору станом на 08 листопада 2011 року складає 6 587 750 грн.

У зв'язку із визнанням банкрутом, Господарським судом м. Києва (постанова від 03 березня 2009 року № 44/48-6) ТОВ "Альянс технік", що є майновим поручителем відповідача та іпотекодавцем за зобов'язаннями, що випливають із вищевказаного кредитного договору, в рамках процедури відновлення платоспроможності ТОВ "Альянс технік" шляхом задоволення вимог кредиторів за рахунок обміну на активи цього підприємства відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" частково задовольнив свої вимоги за умовами кредитного договору за рахунок предмета іпотеки згідно з договором іпотеки від 28 листопада 2007 року за реєстровим номером 1294, шляхом прийняття його у власність за вартістю 2 804 408 грн, на підставі проведеної оцінки предмета іпотеки.

На підставі мирової угоди у справі, затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва у справі № 44/48-6, та акта приймання-передачі від 07 грудня 2011 року позивач зареєстрував 27 листопада 2011 року право власності на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 28 листопада 2007 року.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Однак на порушення вищенаведених норм процесуального права суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки наявним у справідоказам, а саме квитанції на суму 429 588 грн, на підтвердження сплати заборгованості відповідачем на користь ТОВ "Українська телекомунікаційна компанія", не дослідивши у достатньому обсязі залишок заборгованості, усіх сум коштів, що сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції не встановлені фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, при ухваленні рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, таке рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ