Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Іваненко Ю.Г., Парінової І.К.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 21 березня 2016 року,

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що з 29 січня 1970 року він працював токарем на Луцькому автомобільному заводі, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" (далі - ПАТ "АК "Богдан Моторс"). 26 травня 1986 року, перебуваючи на робочому місці, він отримав тяжку травму пальців правої кісті. За результатами розслідування нещасного випадку, що трапився з ним під час виконання трудових обов'язків, відповідачем був складений акт за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві від 26 травня 1986 року.

29 квітня 2010 року висновком Луцької МСЕК позивачу вперше встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 10 % довічно.

У зв'язку з тим, що позивач не може повноцінно користуватися пальцями правої кісті руки, що супроводжується незручностями у повсякденному житті, просив стягнути з ПАТ "АК "Богдан Моторс" 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 21 березня 2016 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "АК "Богдан Моторс" на користь ОСОБА_4 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ "АК "Богдан Моторс", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 29 січня 1970 року ОСОБА_4 прийнято на роботу токарем на Луцький автомобільний завод, правонаступником якого є ПАТ "АК "Богдан Моторс" (а. с. 6).

Перебуваючи на роботі 26 травня 1986 року о 09 год. 30 хв. ОСОБА_4 отримав тяжку травму пальців правої кисті у зв'язку з несправністю обладнання, про що був складений акт за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві від 26 травня 1986 року (а. с. 3, 4).

29 квітня 2010 року висновком Луцької міської МСЕК ОСОБА_4 вперше встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 10 % довічно (а. с. 9).

29 червня 2010 року Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України позивача взято на облік як потерпілого від нещасного випадку на виробництві (а. с. 10).

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову Практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 (v0004700-95) роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль, для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно з п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 21 січня 2004 року № 1-рп/2004 (v001p710-04) ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Суди правильно вказали, що право позивача на виплату компенсації за моральну шкоду виникло з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності згідно з висновком МСЕК 29 квітня 2010 року.

Враховуючи засади розумності та справедливості, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що ушкодженням здоров'ю позивачу спричинені моральні страждання, які підлягають компенсації.

Посилання скаржника на те, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки відповідно до ЦК УРСР (1540-06) 1963 року позовна давність встановлювалась у три роки, є безпідставним, оскільки ступінь непрацездатності позивачу було встановлено висновком МСЕК у 2010 року і з позовом ОСОБА_4 звернувся саме у зв'язку зі встановленням йому ступеню втрати професійної працездатності.

Крім того, позивач обґрунтував спричинену йому моральну шкоду не лише отриманням виробничої травми, але і встановленням стійкої втрати працездатності, яке встановлене висновком МСЕК від 29 квітня 2010 року.

Суди правильно стягнули компенсацію моральної шкоди з урахуванням того, що таке право виникло у позивача з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 21 листопада 2011 року у справі № 6-59цс11, у постанові від 19 грудня 2011 року у справі № 6-74цс11, у постанові від 07 листопада 2012 року у справі № 6-131цс12 та у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-481цс16.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої й апеляційної інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан моторс" відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 21 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.