826/27377/15 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, та збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств - 26.01.2017 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Калпатару Пауер Трансмішн Україна" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Калпатару Пауер Трансмішн Україна") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.10.2015 № 0003662204 та № 0003672204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2016, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2016, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Калпатару Пауер Трансмішн Україна" з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах із ТОВ "Квірун" за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт № 54/26-57-22-03-10/38449584 від 14.09.2015.

В акті перевірки зазначено наступні порушення позивачем вимог: п.п. 14.1.228 п.14.1 ст.14, п.138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст.138, п.п. 139.1.1 та п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, пунктів 1 та 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 4063488,00 грн. за 2013 рік, та п.44.1 ст.44, п. 185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п.2.5. п. 2 "Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (z0168-95) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/704 (z0168-95) , що призвело до заниження суми податкових зобов'язань на загальну суму 4277356,00 грн. в тому числі по періодах: за листопад 2013 року на суму 3046617,00 грн. і за грудень 2014 року на суму 1230739,00 грн.

24.09.2015 позивачем до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві подані заперечення на акт № 54/26-57-22-03-10/38449584 від 14.09.2015, за результатами розгляду яких висновки зазначені у акті № 54/26-57-22-03-10/38449584 від 14.09.2015 залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.10.2015: № 0003672204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 6416034,00 грн. (в тому числі: за основним платежем - 4277356,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2138678,00 грн.); № 0003662204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 6095232,00 грн. (в тому числі: за основним платежем - 4063488,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями) - 2031744,00 грн.).

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача залишено без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового Кодексу України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) (далі - Закон № 996-ХIV (996-14) ).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового Кодексу України (2755-17) .

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України).

Аналіз наведених норм свідчить, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Господарським товариством "Калпатару Пауер Трансмішин Лімітед" Індія, яке офіційно представляє в Україні Представництво "Калпатару Пауер Трансмішин Лімітед", та Державним підприємством "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" у 2011 році укладено контракт № 79/01-11 "Проектування, будівництво, монтаж, наладка і ввід в експлуатацію ВЛ 750 кВ Ровенська АЕС - ПС "Київська".

До виконання робіт по контракту на території України Представництво "Калпатару Пауер Трансмішин Лімітед" залучило ТОВ "Каштатару Пауер Трансмішин Україна" між якими 26.11.2012 укладено договір як між Генеральним підрядчиком та Головним підрядником. В свою чергу ТОВ "Каштатару Пауер Трансмішин Україна", під час виконання умов договору має право залучати до виконання робіт, що здійснюються в рамках контракту "Проектування, будівництво, монтаж, наладка і ввід в експлуатацію ВЛ 750 кВ Ровенська АЕС - ПС "Київська", інші субпідрядні організації.

Так між ТОВ "Калпатару Пауер Трансмішин Україна" та ТОВ "Квірун" укладений договір, направлений на здійснення розчистки та вирубки лісових насаджень на місці виконання будівельних та монтажних робіт відповідно до генерального контракту. В свою чергу ТОВ "Квірун" в повному обсязі провело роботи щодо вирубуванню та розчистки дерев/кущів на місці будівництва, де і було проведено подальше будівництво повітряної лінії електропередачі.

На виконання вищезазначеного договору виписано позивачу податкові накладні, надано акти здачі - прийняття робіт та доказ як дозвіл на виконання робіт та акти технічного обстеження лісових насаджень та лісорубні квитки, так і їх фактичного виконання, зокрема, побудови лінії електропередач, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін, які є первинними в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та були оцінені судом з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

З наведеного слідує, що господарські операції між позивачем та TOB "Квірун" здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

На час укладення та виконання договору контрагент позивача був зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мав достатній об'єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів.

Відповідно до принципу офіційності податковий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов'язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документами, та доведено, що укладений договір відповідає економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не долучено до матеріалів справи жодного належного доказу на підтвердження фіктивності ТОВ "Квірун", не спростовано відомості, що містяться поданих позивачем первинних документів.

Слід також зазначити, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи формування валових витрат.

Більш того, реальність господарських операцій підтверджується обставинами встановленими другим відділом розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у місті Києві під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016100000000001 від 11.01.2016 за статтею 212 частини Кримінального кодексу України (2341-14) .

Зокрема, в ході кримінального розслідування встановлено, що первинні документи ТОВ "Калпатару Пауер Трансмішин Україна" підтверджують виконання послуг ТОВ "Квірун", вони складені у встановленому законом порядку відповідно до вимог Положення "Про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 № 250 (250-93-п) .

В ході досудового розслідування кримінального провадження за № 32016100000000001 не встановлено фактів та обставин, що вказують на фіктивність підприємства контрагента, а саме: факт реєстрації (перереєстрації) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи, факт не реєстрації у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; факт реєстрації (перереєстрації) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти відсутнім особам або таким особам, що не мають наміру проводити фінансово-господарську діяльність, факт реєстрації (перереєстрації) та проведення фінансово-господарської діяльності без відома та згоди його засновника та призначеного у законному порядку керівника.

Постановою від 31.05.2016 старшого слідчого з ОВС другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві майора податкової міліції Стародуба С.П., закрито кримінальне провадження, у зв'язку з тим, що в діях службових осіб ТОВ "Калпатару Пауер Трансмішин Україна" відсутній склад кримінального порушення ухилення від сплати податків, за ознаками частини 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

Також, колегія суддів зазначає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентом, були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, зокрема і щодо декларування та сплати податкових зобов'язань до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Вказаний висновок цілком узгоджується з правовою позицією, висловленою у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, від 31.10.2014 у справі № 21-318а14.

Також, слід зазначити, що позиція судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" № 3991/03 Європейський Суд з прав людини зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2016 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві в сумі 225202,79 грн. (двісті двадцять п'ять тисяч двісті дві грн. 79 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)".