Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Парінової І.К., Демяносова А.В.,Ступак О.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення боргу та моральної шкоди та за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, про стягнення боргу та моральної шкоди за нововиявленими обставинами, за касаційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 06 жовтня 2014 року,

У червні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, обґрунтовуючи вимоги тим, що 17 січня 2010 року між ним та ОСОБА_5, ОСОБА_6 у простій письмовій формі було укладено договір позики, відповідно до умов якого він позичив їм кошти у розмірі 12 000 доларів США терміном до 17 липня 2010 року. 04 червня 2010 року між ним та ОСОБА_5, ОСОБА_10 у простій письмовій формі було укладено договір позики, згідно з умовами якого він позичив їм кошти у розмірі 10 000 доларів США терміном до 01 грудня 2010 року. 14 квітня 2012 року між ним та ОСОБА_5 у простій письмовій формі було укладено договір позики, відповідно до умов якого він позичив їй кошти у розмірі 2 000 доларів США терміном до 15 червня 2012 року. Посилаючись на те, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у встановлений строк позику у повному обсязі не повернули, позивач просив стягнути на його користь з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 солідарно борг у розмірі 7 000 доларів США в гривневому еквіваленті, з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 солідарно - 10 000 доларів США в гривневому еквівалентів, з ОСОБА_5 - 2 000 доларів США в гривневому еквіваленті, а також стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі 40 000 грн.

У липні 2013 року ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення боргу, обґрунтовуючи вимоги тим, що 17 січня 2010 року між нею та ОСОБА_5, ОСОБА_6 у простій письмовій формі було укладено договір позики, відповідно до умов якого вона позичила їм кошти у розмірі 8 000 доларів США терміном до 17 липня 2010 року. Посилаючись на те, що у встановлений договором строк відповідачі борг не повернули, позивач просила стягнути на її користь солідарно з відповідачів борг у розмірі 8 000 доларів США в гривневому еквіваленті, а також моральну шкоду, яку вона оцінила у 15 000 грн.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 06 жовтня 2014 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_4 солідарно: з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заборгованість у розмірі 7 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 02 червня 2014 року еквівалентно 83 142 грн 95 коп.; з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 - 10 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 02 червня 2014 року еквівалентно 118 775 грн 64 коп. З ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 стягнуто заборгованість у розмірі 2 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 02 червня 2014 року еквівалентно 23 755 грн 13 коп. У задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 моральної шкоди відмовлено.

Позов ОСОБА_8 задоволено частково. Стягнуто на її користь солідарно з ОСОБА_5 та з ОСОБА_6 заборгованість у розмірі 8 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 02 червня 2014 року еквівалентно 95 020 грн 51 коп. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_9 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду й справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві ту ж саму суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Судами встановлено, що 17 січня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_6 у простій письмовій формі було укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_4 позичив їм грошові кошти у розмірі 12 000 доларів США терміном до 17 липня 2010 року, що підтверджується копією розписки від 17 січня 2010 року.

Відповідачі борг повернули частково, а саме у розмірі 5 000 доларів США, при цьому доказів виконання грошового зобов'язання в повному обсязі відповідачами не надано.

04 червня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_7 у простій письмовій формі було укладено договір позики, відповідно до умов якого він позичив їм грошові кошти у розмірі 10 000 доларів США терміном до 01 грудня 2010 року, що підтверджується копією розписки від 04 червня 2010 року.

Зазначені кошти відповідачами не повернуто.

14 квітня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у простій письмовій формі було укладено договір позики, відповідно до умов якого він позичив ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 2 000 доларів США терміном до 15 червня 2012 року, що підтверджується копією розписки від 14 квітня 2012 року.

Докази повернення вказаних коштів відповідачем не надано.

Також встановлено, що 17 січня 2010 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_5, ОСОБА_6 у простій письмовій формі було укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_8 позичила ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кошти у розмірі 8 000 доларів США терміном до 17 липня 2010 року, що підтверджується копією розписки від 17 січня 2010 року.

Доказів виконання вказаного грошового зобов'язання відповідачами не надано.

Так, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій, з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, дійшли обґрунтованого висновку про те, що оскільки відповідачі взяті на себе зобов'язання за договорами позики у повному обсязі не виконали, позичені ними у ОСОБА_4 та ОСОБА_8 кошти підлягають стягненню на користь останніх.

При цьому, суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що наявні у матеріалах справи розписки є належним доказом укладення договір позики, оскільки за клопотання представника відповідачів у справі двічі призначалася судова почеркознавча-технічна експертиза рукописних текстів та підписів на зазначених розписках, проте експертиза проведена не була у зв'язку із ненаданням відповідачами необхідних документів за клопотанням експертної установи та несплатою вартості експертизи.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, отже колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_9 відхилити.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 06 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.