Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В.,

суддів: Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В.,

Ситнік О.М., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - на рішення апеляційного суду Вінницької області від 17 травня 2016 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_4 на свою користь 30 015 грн 01 коп. на відшкодування майнової шкоди.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є власником комбайна "Джон-Дір 1188". 19 липня 2014 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 переганяли його комбайн із поля до місця стоянки і частину дороги долали пересуваючись вулицею Довженка в смт Піщанка Вінницької області. Близько 12 год. 30 хв. на вул. Довженка вони наблизились до будинку НОМЕР_2, в якому проживає ОСОБА_4, яка, знаходячись на узбіччі дороги, тримаючи в руках керамічну тарілку, навмисно кинула її в бік комбайна у лобове скло, внаслідок чого воно розбилося. Пошкодженням лобового скла комбайна йому завдано шкоду на суму 30 015 грн 01 коп. Посилаючись на ці обставини та положення ст. 1166 ЦК України, просив стягнути з ОСОБА_4 завдану майнову шкоду у розмірі 30 015 грн 01 коп. та судові витрати.

Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 17 березня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 18 472 грн 25 коп. на відшкодування майнової шкоди та 1 тис. грн на відшкодування витрат за надання правової допомоги.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 17 травня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Виходячи з вимог ст. 316 ЦПК України щодо змісту, рішення апеляційного суду повинно мати: мотивувальну частину із зазначенням мотивів зміни рішення, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення; встановлених судом першої інстанції обставин, а також обставин, встановлених апеляційним судом, і визначених відповідно до них правовідносин; назви, статті закону, на підставі якого вирішено справу; резолютивну частину із зазначенням висновку апеляційного суду про зміну чи скасування рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновку апеляційного суду по суті позовних вимог.

Рішення суду апеляційної інстанції відповідає наведеним нормам процесуального права, є законним та обґрунтованим.

Задовольняючи частково позов та стягуючи з відповідача на користь позивача на відшкодування завданої шкоди 18 472 грн 25 коп., суд виходив із того, що позивачем доведено ті обставини, на які він посилався на обґрунтування свої вимог, а саме, що ОСОБА_4 19 липня 2014 року близько 12 год. 30 хв. у смт Піщанка на вул. Довженка біля будинку НОМЕР_2 розбила лобове скло у належному йому зернозбиральному комбайні, яким у той час керував ОСОБА_6 у супроводі ОСОБА_7 Зокрема, суд виходив із того, що згідно з поясненнями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, лобове скло в комбайні розбила ОСОБА_4, кинувши в нього керамічну тарілку.

Однак із такими висновками обґрунтовано не погодився апеляційний суд, виходячи з наступного.

За змістом ч. 1 ст. 1166 ЦК України завдана неправомірними діями майну фізичної особи майнова шкода відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті цього Кодексу особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч. ч. 1 та 2 ст. 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Статтею 10 ЦПК України установлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 57 ЦПК України установлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 58, ч. 2 ст. 59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У той же час відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом установлено, що ОСОБА_3 є власником комбайна зернозбирального "Джон-Дір 1188", 1986 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

19 липня 2014 року близько 12 год. 30 хв. ОСОБА_6 на прохання власника керував комбайном. Проїжджаючи в смт Піщанка по вул. Довженка біля будинку НОМЕР_2, ОСОБА_6 раптово зупинив комбайн біля відповідача ОСОБА_4, яка проходила по вулиці у напрямку до свого будинку. У момент зупинки комбайна було розбите лобове скло, вартість якого за висновком спеціаліста від 26 грудня 2014 року № 205 становить 18 472 грн 25 коп.

Також установлено, що ОСОБА_6 порушив правила керування великогабаритним транспортним засобом, не погодивши рух із ДАІ, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП.

Оцінюючи зібрані у справі докази, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що свідок ОСОБА_7 не міг бачити той факт, що ОСОБА_4 кинула у лобове скло керамічну тарілку, оскільки він супроводжував зернозбиральний комбайн, їдучи на автомобілі позаду цього комбайна, враховуючи великі габарити комбайну та ширину проїжджої частини вулиці на місці події.

Також апеляційний суд виходив із того, що свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не були безпосередніми свідками факту розбиття лобового скла відповідачем, у зв'язку з чим обґрунтовано не прийняв як доказ їхні показання про те, що ОСОБА_4 кинула у лобове скло комбайна керамічну тарілку.

Разом із тим апеляційний суд виходив із того, що безпосередній свідок пошкодження лобового скла комбайна - ОСОБА_6, який керував ним на той момент, як свідок у суді не надавав показань, хоча за матеріалами справи суд його викликав в якості свідка декілька разів та відкладав через це розгляд справи.

При цьому апеляційний суд обґрунтовано вважав, що протокол про вчинення водієм комбайна ОСОБА_6 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП, не містить інформації про те, що ОСОБА_4 розбила лобове скло у цьому комбайні.

Апеляційний суд критично оцінив покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9, зазначивши, що вони є зацікавленими особами у результатах розгляду справи, оскільки перший супроводжував комбайн і мав забезпечити його рух, а другий є батьком позивача.

За таких обставин апеляційний суд обґрунтовано вважав відсутніми підстави для висновку про доведеність факту завдання шкоди позивачу саме відповідачем, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вини відповідача у завданні шкоди позивачу.

Ухвалюючи рішення у справі, апеляційний суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Наведені у касаційній скарзі доводи про порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме: ст. ст. 58, 60 ЦПК України щодо оцінки доказів зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Доводи касаційної скарги про порушення судом норм матеріального права: ст. ст. 22, 1166 ЦК України, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, оскільки в задоволенні позову відмовлено у зв'язку з недоведеністю та необгрунтованістю заявлених позовних вимог, відсутністю передбачених вказаними нормами матеріального права підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошової суми на відшкодування майнової шкоди.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скаргапідлягає відхиленню, а ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції - залишенню без змін з підстав, передбачених ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 17 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.