738/1365/15-ц Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 12.04.2017 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 21 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 17 червня 2016 року,

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс-Банк" (далі - ПАТ КБ "Правекс-Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14 травня 2008 року між ПАТ КБ "Праваекс-Банк" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 1179-008/08Р, відповідно до умов якого ОСОБА_4 отримав кредит у сумі 12 150 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,99 % річних для своєчасної оплати останнім вартості автомобіля та сплати страхових платежів за договорами страхування автомобіля. Відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, а тому станом на 20 червня 2015 року у нього утворилася заборгованість із повернення кредитних коштів у розмірі 27 251,71 доларів США.

Під час розгляду справи ПАТ КБ "Правекс-Банк", посилаючись на те, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, а спадщину після його смерті прийняв ОСОБА_3, уточнив позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 27 251,71 доларів США та судові витрати.

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 21 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 17 червня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "Правекс-Банк" просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною 2 ст. 337 ЦПК України передбачено, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судові рішення першої й апеляційної інстанцій відповідають зазначеним нормам процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 1 ЦПК України установлено, що завданнями цивільного судочинства є, зокрема справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 14 травня 2008 року між Акціонерним комерційним банком "Правекс-Банк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Правекс-Банк", та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 1179-008/08Р про надання кредиту в сумі 12 150 доларів США з метою своєчасної оплати позичальником вартості автомобіля та оплати страхових платежів згідно з договорами страхування автомобіля, строком до 14 травня 2015 року зі сплатою 13, 99 % річних.

За п. п. 1.2, 4.4, 10.1 вказаного договору позичальник зобов'язувався погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 145 доларів США щомісяця до "10" числа наступного місяця, а за порушення термінів погашення заборгованості, нараховується пеня за кожен день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, що діяла на період прострочення.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором 14 травня 2008 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір застави придбаного автомобіля марки ВАЗ, модель - 21703, 2008 року випуску.

Згідно з розрахунком позивача заборгованість ОСОБА_4 станом на 20 червня 2015 року складає 27 251,71 доларів США, із яких: заборгованість за кредитом - 8 783,00 доларів США; заборгованість за процентами - 6 611,97 доларів США; неустойка (пеня) за кредитом - 6 464,01 доларів США; неустойка (пеня) за процентами - 5 392,73 доларів США.

Відповідно до свідоцтва про смерть № НОМЕР_1, виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 року Міністерством охорони здоров'я Арабської Республіки Єгипет, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року у м. Хургада, район "Червоне море".

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 17 січня 2011 року встановлено юридичний факт, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року у м. Хургада, район "Червоне море", Арабської республіки Єгипет, є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Спадкоємець ОСОБА_3, в інтересах якого діяла його законний представник ОСОБА_6, прийняв спадщину 15 грудня 2010 року шляхом подання заяви до нотаріальної контори і 21 грудня 2012 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок по АДРЕСА_1, вартість якого становить 216 363 грн.

За змістом ст. 1218, ч 3 ст. 1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1281, ч. 3 ст. 1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Згідно з ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Відмовляючи в задоволенні указаного позову, суд першої інстанції, із висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі наявних у справі доказів правильно установив, що позивачу було відомо про факт смерті боржника з 2011 року, у зв'язку з чим суд дійшов обґрунтованого висновку про пропущення ПАТ КБ "Правекс-Банк" передбаченого ч. 2 ст. 1281 ЦК України строку на пред'явлення вимоги за кредитним договором до спадкоємця.

Висновки суду про те, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження укладення ОСОБА_5 кредитного договору та наявності у нього заборгованості, яка могла б бути успадкованою ОСОБА_3, не призвели до неправильного вирішення справи та не впливають на правильність висновків судів по суті вирішеного спору.

Ухвалюючи рішення у справі, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку згідно з положеннями ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, у результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України.

Наведені в касаційній скарзі доводи щодо застосування ст. ст. 1281, 1282 ЦК України були предметом дослідження й оцінки в судах попередніх інстанцій, зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а ухвалені у справі судові рішення - залишенню без змін з підстав, передбачених ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" відхилити.

Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 21 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 17 червня 2016 року залишити без змін.