Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Маляренка А.В., Леванчука А.О., Ступак О.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Чугуївського міжрайонного прокурора Харківської області, в інтересах держави в особі Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" до Печенізької селищної ради Харківської області, ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту про право власності на землю та повернення земельної ділянки, за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області на рішення Печенізьського районного суду Харківської області від 03 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 18 листопада 2015 року,

У січні 2015 року Чугуївський міжрайонний прокурор Харківської області звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства "Чугуєво-Бабачанське лісове господарство" (далі ДП "Чугуєво-Бабачанське лісове господарство") до Печеніжської селищної ради та ОСОБА_4 в якій просив:

визнати незаконними та скасувати рішення Печенізької селищної ради Харківської області XX сесії V скликання від 09 серпня 2007 року "Про надання ОСОБА_4 дозволу на виготовлення технічної документації по встановленню меж земельної ділянки із земель житлової та громадської забудови під будівництво та обслуговування жилого будинку та господарчих споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,1500 га, та для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,2000 га за адресою: АДРЕСА_1, для подальшої передачі останній у приватну власність" та рішення Печенізької селищної ради Харківської області ХХХХ сесії V скликання від 30 січня 2009 року "Про затвердження матеріалів технічної документації по встановленню меж для передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_4 під будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1500 га та із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 0,2000 га за адресою: АДРЕСА_1, та передачі у власність ОСОБА_4 вищевказаних ділянок";

визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2, виданий на ім'я ОСОБА_4, які розташовані за межами населеного пункту;

зобов'язати ОСОБА_4 повернути вищевказані земельні ділянки у постійне користування ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказував, що на момент прийняття оскаржуваних рішень органу місцевого самоврядування спірна земельна ділянка знаходилась за межами населеного пункту смт Печеніги, Харківської області, належала до земель лісогосподарського призначення, перебувала у постійному користуванні лісгоспу, а тому є такою, що була передана у власність відповідача з порушенням ст. ст. 38, 116, 118, 122 ЗК України, статей 31, 57 ЛК України (в редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин) та всупереч постанові Кабінету Міністрів України "Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками" № 610-р від 10 квітня 2008 року (610-2008-р) .

Оскільки спірна земельна ділянка знаходиться за межами смт Печеніги, Харківської області, а тому питання щодо її передачі у власність фізичній особі мав право вирішувати орган виконавчої влади Печенізька районна державна адміністрація Харківської області, а не орган місцевого самоврядування Печенізька селищна рада Харківської області.

Крім того, на порушення вимог ч. 1 ст. 123 ЗК України, ст. 50 Закону України "Про землеустрій" (в редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин) рішення про передачу у власність спірної земельної ділянки було прийнято на підставі технічної документації, у той час, як для передачі цієї ділянки необхідно було виконати проект землеустрою щодо її відведення, адже її межі не було визначено в натурі.

Рішенням Печенізьського районного суду Харківської області від 03 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 18 листопада 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі заступник прокурора Харківської області просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки згідно з наданими суду доказами, які вказують про те, що на момент виникнення спірних правовідносин земельні ділянки знаходились в межах смт Печеніги Харківської області, відповідно до меж, прийнятих для обліку земель у складі державного земельного кадастру. Це свідчить про те, що Печеніжська селищна рада, відповідно до пункту 1 Розділу III "Перехідних положень" Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" від 05 лютого 2004 року (1457-15) , відповідно до наділених законом повноважень розпорядилась спірними земельними ділянками як комунальними землями.

Отже, суди дійшли правильного висновку про прийняття Печенізькою селищною радою Харківської області оскаржуваних прокурором рішень без перевищення повноважень, оскільки на момент їх прийняття межі та площа смт Печеніги були визначені рішенням компетентного органу Харківською обласною радою, та встановлені в натурі з виготовленням необхідної землевпорядної документації. Таким чином, Печенізька селищна рада, надаючи з земель комунальної власності у приватну власність ОСОБА_4 спірні земельні ділянки, діяла відповідно до вимог ст. 122 ЗК України, пункту 12 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14) , ст. 21 Закону України "Про основи містобудування" № 2780-ХІІ від 16 листопада 1992 року, ч. 2 ст. 12 Закону України "Про планування і забудову територій".

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області відхилити.

Рішення Печенізьського районного суду Харківської області від 03 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 18 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.