Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Закропивного О.В., Мазур Л.М., Писаної Т.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського районного нотаріального округу Маркарова Вікторія Юріївна, про визнання договору дарування недійсним, за касаційними скаргами ОСОБА_5 та приватного нотаріуса Дніпропетровського районного нотаріального округу Маркарової Вікторії Юріївни на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2016 року,

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, у якому просив визнати недійсним договір дарування житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ним, як дарувальником, та ОСОБА_5, як обдарованим, 20 лютого 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Маркаровою В.Ю.

На обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що подарував відповідачу належний йому будинок за умови, що останній буде здійснювати догляд за ним, який він потребує за станом здоров'я. Проте відповідач, через деякий час після укладання оспорюваного договору відмовився від надання йому допомоги, забезпеченні продуктами харчування, ліками тощо.

Посилаючись на те, що укладаючи вказаний договір він помилився щодо його природи, просив позов задовольнити.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Визнано недійсним договір дарування житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 укладений 20 лютого 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Маркаровою В.Ю., реєстровий № 110.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданих касаційних скаргах ОСОБА_5 та приватний нотаріус Дніпропетровського районного нотаріального округу Маркарова В.Ю. просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. ст. 229- 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (ст. 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

За змістом статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.

Лише в разі встановлення цих обставин норми ч. 1 ст. 229 та ст. ст. 203 і 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-372цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Судами установлено, що 20 лютого 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір дарування житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Маркаровою В.Ю.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом ІІ групи безстроково, яка встановлена внаслідок ішемічного інсульту, що стався у 2007 році. Другий інсульт стався у 2011 році й позивач з 16 по 25 травня 2011 року повторно перебував на лікуванні у лікувальному закладі. ОСОБА_4 неодноразово стаціонарно лікувався у неврологічному відділенні КЗ "Дніпропетровська ЦРЛ", з діагнозом "повторне ОНМК у правому каротидному басейні з вираженим лівостороннім геміпарезом, переважно у лівій верхній кінцівці, лівосторонньою гіпостезією, обумовленою гіпертонічною хворобою ІІІ ступеня; атеросклероз судин головного мозку". Через перенесені ішемічні інсульти, у позивача порушені функції пересування, наявне оніміння лівих кінцівок, зокрема, лікарями встановлена часткова атрофія зорового нерву. Позивач сім'ї не має, у зв'язку зі станом здоров'я та похилим віком потребує сторонньої допомоги.

Згідно довідки, виданої вуличним комітетом Підгороднянської міської ради Дніпропетровського району, станом на 16 серпня 2015 року ОСОБА_4 продовжує проживати у АДРЕСА_1, тобто відсутня фактична передача позивачем спірного домоволодіння відповідачеві після укладання договору дарування, іншого нерухомого майна у своїй власності позивач не має.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що укладаючи оспорюваний договір дарування, позивач помилився щодо фактичних обставин правочину та його природи, що вплинуло на його волевиявлення під час укладання договору дарування замість договору довічного утримання.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційні скарги і залишити судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_5 та приватного нотаріуса Дніпропетровського районного нотаріального округу Маркарової Вікторії Юріївни відхилити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.