Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Закропивного О.В., Мазур Л.М., Писаної Т.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 26 травня 2015 року, ухвалу Волочиського районного суду Хмельницької області від 22 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 18 лютого 2016 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із указаним вище позовом, у якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила стягнути з ОСОБА_5 на свою користь суму основного боргу за договором позики у розмірі 15 тис. доларів США у національній валюті, а також судові витрати.

На обґрунтування своїх позовних вимог зазначала, що між нею та відповідачем було укладено договори позики, усі умови яких були погоджені ними та викладені у розписках від 2 та 5 жовтня 2012 року. За умовами розписок вона надала ОСОБА_5 грошові кошти на загальну суму 25 тис. доларів США, а останній, у свою чергу, зобов'язався повернути вказану суму до 1 травня 2013 року та сплатити проценти за користування коштами у сумі 5 950 доларів США.

Посилаючись на те, що відповідач свої зобов'язання виконав частково, повернувши їй лише 5 тис. доларів США основного боргу та 5 тис. доларів США у рахунок сплати процентів за користування грошовими коштами, просила позов задовольнити та стягнути на свою користь суму основного боргу за договором позики у розмірі 15 тис. доларів США.

Рішенням Волочинського районного суду Хмельницької області від 26 травня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 370 500 грн боргу за договором позики. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Волочинського районного суду Хмельницької області від 22 вересня 2015 року прийнято відмову ОСОБА_4 від позову до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики в частині позовних вимог про стягнення процентів за договором позики в сумі 23 465 грн. Провадження у справі в цій частині позовних вимог закрито.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 18 лютого 2016 року рішення та ухвала суду першої інстанції залишені без змін.

У поданій касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6, просить скасувати рішення та ухвалу суду першої та апеляційної інстанції в частині залишення рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а також просить скасувати судові ухвали, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, та направити справу в цій частині до суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши касаційну скаргу на ухвалу суду, суд касаційної інстанції відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом прийнято ухвалу з додержанням вимог закону (п. 1 ч. 1 ст. 342 ЦПК України).

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суди першої та апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли правильного висновку, з урахуванням вимог ст. ст. 526, 527, 1046 ЦК України, про задоволення позову, оскільки зобов'язання повинно виконуватись належним чином, в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Судами установлено, що згідно із розписками від 2 та 5 жовтня 2012 року, складеними відповідачем власноручно, ОСОБА_5 позичив у ОСОБА_4 15 тис. та 10 тис. доларів США, які зобов'язався повернути до 1 травня 2013 року. Відповідачем частково виконані зобов'язання, проте кошти у розмірі 15 тис. доларів США залишаються неповернутими.

26 травня 2015 року позивач відмовилась від позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів за користування коштами.

Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 22 вересня 2015 року прийнято відмову ОСОБА_4 від позову до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики в частині позовних вимог про стягнення процентів за договором позики в сумі 23 465 грн, провадження в справі у цій частині закрито.

Таким чином, правильним є висновок судів про відсутність підстав для скасування зазначених ухвал, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 174 ЦПК України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. Відповідачем не надано доказів повернення грошових коштів позивачу, у матеріалах справи такі відомості відсутні.

Таким чином, правильним є висновок про те, що відповідач борг не повернув, не надав суду належних доказів за правилами ст. 545 ЦК України на підтвердження повернення позики, сума боргу становить 370 500 грн, у зв'язку з чим прострочив виконання грошового зобов'язання за цим договором позики, тому вказана сума боргу відповідно до вимог ст. ст. 1046- 1050 ЦК України підлягає стягненню з нього на користь позивача.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 26 травня 2015 року, ухвалу Волочиського районного суду Хмельницької області від 22 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 18 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.