Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Дем'яносова М.В., Леванчука А.О., Маляренка А.В., Ступак О.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_6, до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - служба у справах дітей Хмельницької міської ради, про вселення, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 2 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 12 серпня 2015 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_5 в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_6 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що у 2008 році вона разом із чоловіком ОСОБА_8 з дозволу власника ОСОБА_7 вселилися у квартиру АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_6, місце проживання якого зареєстровано у вищезазначеній квартирі.

У зв'язку із погіршенням стосунків між нею та відповідачами, останні почали перешкоджати їй ти сину у користуванні квартирою, шляхом заміни замків від вхідних дверей у квартиру та здачі їхнього помешкання в оренду стороннім особам.

У зв'язку з цим позивач ОСОБА_5 просила вселити її та малолітнього сина ОСОБА_6 у квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням міськрайонного суду Хмельницької області від 2 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 12 серпня 2015 року, позов ОСОБА_5 задоволено. Вселено ОСОБА_5 та її малолітнього сина ОСОБА_6 у квартиру АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Під час розгляду справи судами було встановлено, що ОСОБА_8 і ОСОБА_7 є співвласниками квартири АДРЕСА_1.

З 8 червня 2008 року ОСОБА_8 і ОСОБА_5 перебувають у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_6

У 2008 році ОСОБА_5 вселилася у квартиру АДРЕСА_1 на правах члена сім'ї власників з дозволу останніх. Малолітній ОСОБА_6 з народження зареєстрований і проживав у квартирі.

Встановлено, що з листопада 2014 року відповідачі перешкоджають ОСОБА_5 і її малолітньому сину ОСОБА_6 користуватися квартирою та змінили замки від вхідних дверей у квартиру.

30 березня 2015 року ОСОБА_7 передала квартиру в оренду ОСОБА_9

Частинами 1 і 3 статті 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Положення цього конституційного принципу закріплені у ч. 4 ст. 9 ЖК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Вирішуючи спір, суди прийняли до уваги вищенаведені положення закону та встановивши, що ОСОБА_5 вселилася у квартиру з дозволу її власників ОСОБА_8 і ОСОБА_7 та проживала у ній на правах члена сім'ї останніх, у той же час малолітній ОСОБА_6 мешкав у квартирі з народження, та відповідачі чинять їм перешкоди у користуванні квартирою, шляхом заміни замків від вхідних дверей у квартиру, то наявні підстави для захисту порушеного права ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на житло.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими й правильність вищезазначених висновків судів не спростовують. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 2 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 12 серпня 2015 залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.